Вона Його благословила на війну
Від свого серця відірвала
Чим дорожила,кого любила
Та прозвучало в серці,мусиш йти
Повинний захистити Україну
Мене свою дружину
Дочку,онуку ще маленьку
Тебе я відпускаю на війну
Та лютий звір,нам недає спокою
Такого він вже натворив
Я чую крик прийти на допомогу
Тебе я відпускаю на війну
За тебе я молитись буду
Від тебе кулі заберу
Шматки заліза прийму я на себе
Живий прийдеш до мене ти з війни
Коханий мій,ти все що в мене є
Тобою я живу на цьому світі
Майбутнє наше бачу я разом
І не повинно буте це інакше
А я тебе чекатиму завжди
В ночі з тобою стану розмовляти
Зі мною будеш ти в моєму сні
Тебе я невіддам нікому.
(Пані Людмилі,дружині воїна)