Вона Його благословила на війну

Вона Його благословила на війну

Від свого серця відірвала

Чим дорожила,кого любила

Та прозвучало в серці,мусиш йти

 

Повинний захистити Україну

Мене свою дружину

Дочку,онуку ще маленьку

Тебе я відпускаю на війну

 

Та лютий звір,нам недає спокою

Такого він вже натворив

Я чую крик прийти на допомогу

Тебе я відпускаю на війну

 

За тебе я молитись буду

Від тебе кулі заберу

Шматки заліза прийму я на себе

Живий прийдеш до мене ти з війни

 

Коханий мій,ти все що в мене є

Тобою я живу на цьому світі

Майбутнє наше бачу я разом

І не повинно буте це інакше 

 

А я  тебе чекатиму завжди

В ночі з тобою стану розмовляти

Зі мною будеш ти в моєму сні

Тебе я невіддам нікому.

(Пані Людмилі,дружині воїна)