Історія міста Володимира надзвичайно багата і налічує не одне тисячоліття. Так історично склалося, що у нашому місті є багато християнських храмів, які будувалися впродовж століть. Деякі з них назавжди втрачені, а деякі будуються і в наш час. Проте, окрім християнських святинь, які для більшості з нас є рідними і близькими, у сиву давнину були у Володимирі й пам’ятки, пов’язані з язичницькою релігією. Язичництво сповідували наші далекі пращури слов’яни, які обожнювали стихії природи, оскільки не могли пояснити багато природних явищ. Були у праукраїнців бог Перун, який опікувався громами і блискавками, Даждьбог – божество сонця, що дає світло всьому живому, Лада – богиня кохання і сімейного благополуччя, Сварог – бог вітрів та інші божества. Язичницькі волхви були знавцями народної мудрості, народної медицини, фітотерапії, метеорології, життєвого досвіду, набутого віками.
Особливо популярним був на Волині культ бога Велеса (Волоса). Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) у праці «Дохристиянські вірування українського народу» писав: «Одним з важніших богів був у нас бог Велес – «скотій бог». Цебто бог достатку, як називали його у літописах. Спочатку він був соняшним богом. Але потім набув іншого значення. Слово «скот» в давнину означало взагалі багатство, гроші при міновій торгівлі, тому Велес – це бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців».
Важливість цього бога бачимо з того, що київські князі і дружинники, які ще були язичниками, з 907 р., укладаючи торгівельні угоди з греками, клялися богом Велесом. Ідоли Велесу розташовувалися у різних містах і селах Київської Русі. Був такий ідол і у Володимирі. Він знаходився біля річки Луги, у районі села Заріччя, нині там невеличкий лісок. У цьому місці проводиться фестиваль «Княжий». Тому ця місцевість здавна називалася урочище Велесівщина. Ось як писав про це уродженець нашого міста історик і археолог Олександр Цинкаловський: «Велесівщина – то урочище при Володимирі. Є то острів, який знаходиться на багнах річки Луга, донедавна острів був укритий лісами. Серед володимирчан-старожилів ще на початку 20 ст. кружляли різні перекази про це місце. Пані Домбровська і Гілецька на різдвяні свята співали колядку, у якій були такі слова: «Три Велеси Богу поклонилися…»
Цинкаловський писав, що при земляних роботах і вирубуванні лісу в урочищі Велесівщина в північній стороні острова викопували цеглу і вугіль, перепалені кістки і фрагменти кераміки. Доступ до острова (у 30 рр. 20 ст.) був утруднений через трясовину, яка його оточувала.
Звісно, у наш час рельєф цієї місцевості змінився.
Із приходом християнської церкви на місці ідола, де стояв колись Велес, спорудили православний монастир Святого Онуфрія. Святий Онуфрій жив у 4 ст. в Єгипті, вів аскетичний спосіб життя, був дуже набожним. Йому молилися подорожні, подружні пари, які хотіли мати дітей. Вважався він і захисником тварин.
Церковний історик Микола Теодорович писав, що перша згадка про монастир Святого Онуфрія у Володимирі датується 16 ст. У 17 ст. цей монастир ліквідовано, але парафіяльна церква діяла ще певний час. В історичних документах згадується вівтар з іконою святого Онуфрія з цього храму. Після закриття церкви її реліквії були передані в інші храми міста.
Львівський історик професор Святослав Терський писав, що в урочищі Велесівщина (Онуфріївщина) при побудові садиб були виявлені поховання з хрестами-енклопіонами (що складалися із 2-х частин). Перші археологічні дослідження на цьому урочищі були здійснені М. Каргером у 1955р. У 1975 р. розкопки тут проводив луцький професор М.Кучінко, а у 1982 р. – науковець із Петербурга Г.Пєскова. Ними було досліджено місце розташування храму і знайдено 5 ґрунтових поховань 12-14ст. Також було знайдено керамічну плитку з підлоги храму.
Таким чином бачимо, що в історії міста Володимира тісно переплелися як язичницькі, так і християнські вірування. Кожен клаптик володимирської землі містить у собі цікаві знахідки, які розповідають нам про давно минулі події, дають можливість пізнати багате минуле рідного краю.
Богдан Янович,науковий співробітник історичного музею
Коментарі