А уся садиба прикрашена різноманітними за кольором і формою квітами.
Про потребу озеленення відділення стаціонарного догляду для постійного проживання, дівчата з територіального центру соціальних служб поширили у ФБ.Серед людей, які зголосилися були герої нашої публікації- вони привезли чимало готових саджанців для посадки.Колектив на чолі з завідувачкою самі розпланували територію і здійснили висадку і дизайнерські роботи по ландшафту присадибно території відділення.
Жити щедро дається не кожному. І йдеться зовсім не про тугі гаманці, а про щедрість людських сердець. До добрих людей йдуть за порадою не тільки друзі і сусіди, до них приходять бездомні тварини, у них приживаються і плодоносять рослини, рясно цвітуть квіти. Щедрі люди не тільки отримують душевне задоволення від того, що вирощують диво-рослини, а й ще залюбки діляться з іншими. І при цьому не потребують ніякої реклами. Люди самі по собі знаходять до них шлях.
Варто зайти на подвір’я родини Бак, що мешкає по вулиці Сагайдачного, 36, як понад акуратною доріжкою , наче вартові, вишикувалися в ряд стрункі туї. Вони вже вищі людського зросту, а вже далі розпустили віти «малята» та «підлітки» сімейства туй.
-Саме з туй я почала озеленювати нашу садибу – каже молода господиня Оксана Володимирівна. – Це був нелегкий період нашого життя. Ми саме придбали цю хату. З двох сторін нас оточували дороги, і так хотілося створити затишок, щоб хоч трішки відійти від суєтності, що тривала за огорожею.
Так, пані Оксані хотілося затишку, адже молода жінка – інвалід ІІІ-ої групи загального захворювання. Свого часу захопилася журналом «Прекрасний сад», почала виписувати різні квіти і не помітила, як садівництво та квітникарство стало частиною життя. З тих пір подвір’я буяє зеленню та барвами.
Фішка пані Оксани – стрижений самшит. Ця рослина майже на кожному кроці. Поряд вмостилися карликові туї, в’ється плющ, цвітуть пеларгонії. Вздовж доріжок стелиться ніжна трава – мшанка, хизуються красою хризантеми, загадково притягує до себе японська айва. До речі, садовий дизайн пані Оксані допомагала створити мама Ярослава Йосипівна, архітектор за фахом.
Йдемо далі садовою доріжкою і бачимо, як наливаються грона винограду. Під виноградними лозами приховалися юки, бересклет, ялівець. Звичайно, справжніми королевами саду по праву вважають себе троянди, але все ж перевагу над ними здобув величний і чудовий гібіскус. Назустріч літньому сонечку він розкрив свої ніжні рожево-голубі квіти.
Квіти всюди, куди не кинеш оком. Жовто-гарячі, блідо-сині, яскраво червоні барви ніби змагаються між собою в красі в обіймах літніх променів.
-Я завжди дарую квіти всім, кому приглянуться мої насадження, - ділиться пані Оксана. - Я людина віруюча і вважаю, що потрібно ділитися всім, що створив для нас Бог, а красою у першу чергу. Цим я виражаю свою любов і до Бога, і до людей. Звичайно, квіти потрібно доглядати, знати їх природу, їх характери. Це стосується і інших рослин. Одна рослина прагне світла і тепла, інша – вологи і затінку. Так і люди. Вони також нагадують квіти. До кожної людини має бути свій підхід.
Нашу розмову перебивають дві чорні собачки, які з’являються на доріжці. Виявляється, ці дві самочки були бездомними, але знайшли притулок, любов і турботу в оселі родини Бак. І Ярослава Йосипівна, і Оксана Володимирівна дуже люблять тварин і дбають про створінь, яких злі люди кинули на розсуд долі.
-Той, хто не дбає про тварин, не зможе як слід подбати про людей, - впевнена Оксана Володимирівна. – Тому ми намагаємося подбати про цих створінь, надати їм притулок. Дуже хочеться, щоб бездомних тварин стало у світі як можна менше.
Вирощувати квіти для пані Оксани – це величезне моральне і душевне задоволення. Вона любить створювати власні композиції квітникового дизайну. Так улюблений самшит уже розростається в різних геометричних прогресіях і навіть відчуваються елементи фантазії. Ну, а уява підказує інші задуми.
І поневолі згадуються слова Миколи Лисенка: «Боже, чому ти так далеко, на небесах, якщо справжній рай створений на землі?».
Антоніна Булавіна м. Володимир
Коментарі