Яка техніка знаходиться на озброєнні ЗСУ, і чи може українська армія дати відсіч агресору в умовах повномасштабної війни.
Ще в жовтні 2021 року почали надходити перші повідомлення про підозрілу концентрацію російських військ навколо України. Нині ж вони відверто вторглися на наші землі і продовжують знищувати майно українців та забирати їхні життя. Проте ніхто не сподівався, що українська армія є настільки сильною і потужною, адже раніше багато хто вважав, що Україна не в змозі протистояти російському вторгненню. Тому ми вирішили проаналізувати можливості та оснащення Збройних сил України і розібратися, чи може українська армія дати відсіч агресору в умовах повномасштабної війни.
Сухопутні війська
Піхота – основна ударна сила української армії. Українські піхотні підрозділи першими прийняли удар росіян та їхніх найманців на Донбасі влітку 2014 року і зараз. Усі українські війська механізовані, піхотинці всіх армій світу вже давно не використовують для пересування свої дві ноги.
Основна бойова «робоча конячка» української армії, яка супроводжує і підтримує армію в бою, - бойові машини піхоти, що дісталися у спадок від СРСР та були модернізовані (БМП-1У «Шквал» та модернізовані БМП-2).
Для швидкого перекидання механізовані війська володіють чималою кількістю бронетранспортерів, знову ж радянські БТР-70 (модернізовані до версії БТР-70Д) та БТР-80, а, окрім них, уже українські, харківські розробки БТР-3 та БТР-4 «Буцефал» різних модифікацій. Усі ці машини здатні не тільки перевозити війська на броні, а й успішно підтримувати їх вогнем.
Українська армія також володіє деякою кількістю БРДМ-2, що також залишилися у спадок від СРСР. Цю машину складно назвати повноцінним бронетранспортером. Як видно з її абревіатури, вона призначена для розвідки і бойової охорони. Але як БТР/БМП використовувати її все ж таки можна.
Легка піхота і війська спецпризначення пересуваються на більш легких бронеавтомобілях: швидкість та непомітність для них значно важливіші, ніж броня. До їхніх послуг широкий спектр бронеавтомобілів: СБА «Варта», СБА «Новатор», БМ «Дозор-2Б», КрАЗ «Спартан», передані США HMMWV (у просторіччі «хаммери») та інші легкі бронеавтомобілі.
Українська піхота – досить зубастий противник навіть для танків, якими росіяни люблять організувати наступи. Наші протитанкові комплекси «Стугна-П», «Корсар», «Скіф» легко перетворять техніку противника на сировину для металопереробної промисловості. А є ще й зарубіжні постачання - ПТРК «Javelin», проти яких захисту в світі ще не придумали; спроби росіян наварити на дахи танкових веж решітки, взяті з найближчого водостоку, безумовно, не можуть вважатися за винахід захисту. Тим більше, ЗСУ цей захист уже протестували – не допомагає.
Для боротьби з цілями, що летять, ЗСУ можуть застосовувати ПЗРК «Ігла», «Ігла-1», «Стріла», а США передали українським військам ПЗРК «Stinger». Таким чином російським літакам, а особливо вертольотам, доводиться несолодко.
Що ще має українська армія? Артилерію – самохідну та буксировану різних калібрів. Вогнемети. Міномети. Загалом противника є чим зустріти.
Бронетанкові війська
Бронетанкові війська України можна вважати гордістю Збройних сил. На їхньому озброєнні знаходяться основні бойові танки (ОБТ) Т-64БВ, Т-64БМ «Булат» і ОБТ «Оплот». Останні, на жаль, виявилися занадто дорогими, тому ставку було вирішено зробити на модернізовані «шістдесятчетвірки».
Цікавий факт: у СРСР танки Т-64 вважалися секретними і виступали основним озброєнням Радянської армії в разі війни. До 1991 року жоден із Т-64 не був переданий за кордон навіть до країн соцтабору. Вважалося, що навіть у своєму немодернізованому вигляді до початку 1990-х танки Т-64 практично не мали конкурентів серед броньованих машин країн, що вважалися ймовірними противниками СРСР.
Українські танки чудово показали себе під час російського наступу на Україну в 2014-2015 роках. Експерти вважають, що українські танки значно перевершують ОБТ, які може виставити на поле бою Росія. Наймасовіший російський танк Т-72 у всіх його модифікаціях українським машинам не суперник. Навіть російські Т-90 не можуть успішно протистояти модернізованим Т-64БВ і Т-64БМ.
Ракетні війська і артилерія
Українські «боги війни» мають на своєму озброєнні різноманітний спектр реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) української розробки: «Вільха» (важка РСЗВ на базі радянського «Смерчу»), «Верба» (бойова частина РСЗВ БМ-21 на шасі вантажівки КрАЗ). Є також старіші БМ-21 «Град», 9К58 «Смерч» та 9К57 «Ураган» – радянський спадок. На вогневих випробуваннях знаходяться українські РСЗВ БМ-21УМ «Берест» та «Буревій».
Самохідна артилерія України представлена всім радянським артилерійським «квітником» (122-мм «Акація», 152-мм «Гіацинт», самохідний 207-мм міномет «Піон» та інші), а також новішими 152-мм САУ «Мста-С». Незабаром очікується надходження на озброєння ЗСУ українських САУ «Богдана», розроблених під стандарт НАТО в 155 мм.
Ракетні оперативні сили малої дальності представлені радянськими комплексами «Точка-У» та протикорабельними ракетами РК-360 «Нептун».
ППО/ПРО
Експерти в один голос називають протиповітряну і протиракетну оборону ЗСУ найбільшою діркою в боєздатності української армії. Основний кістяк армійської ППО малої дальності – радянські ЗСУ 23-4 «Шилка» та їхній український варіант «Шилка-УМ», ЗРК «Оса-АКМ» та «Тор-2м», «Стріла-10» на базі універсальної платформи МТ-ЛБ і так далі. Серед більш важких зразків – зенітно-ракетні батареї С-300В, «Бук», стаціонарні С-125 «Печора».
Проблема в тому, що переважна частина цієї техніки застаріла і не може ефективно боротися із сучасними і модернізованими російськими літаками та вертольотами, так само як і перехоплювати російські ракети. Із часів СРСР Україна не займалася розробкою та виробництвом комплексів ППО. Якщо бронетехніку робити і модернізувати українці вміють відмінно завдяки харківським заводам, там же – авіаційні підприємства, ракетні розробки забезпечує Дніпро, а моторобудування для літаків – Запоріжжя, то ось розробки комплексів ППО в Україні в радянські часи не велися. Це призвело до проблем після здобуття незалежності.
Україна хотіла б отримати від США ЗРК «Patriot», однак із 2014 року США так і не визначилися, чи передадуть вони Україні це озброєння.
ВПС ЗСУ
Авіація України нечисленна, але цілком боєздатна. На її озброєнні винищувачі Су-27 і МіГ-29, що пройшли низку модернізацій, а також штурмовики Су-25 «Грач». Україна планувала прийняти на озброєння іноземні зразки – французькі винищувачі «Dassault Rafale» або американські F-16 «Fighting Falcon». Однак надавати чи продавати цю техніку нам відмовилися.
З іншого боку, Україна володіє вражаючим парком військово-транспортної авіації: Іл-76, Ан-26, Ан-70, новітні літаки Ан-178 і так далі.
Також Україна має непоганий парк бойових вертольотів: Мі-8, Мі-24 і так далі. Вони перебувають у розпорядженні армійської авіації. Українські вертолітники заробили грізну славу не тільки на Донбасі, а й за межами України.
Окремої згадки заслуговують безпілотники, які є в розпорядженні ЗСУ. Найсильнішим БПЛА на озброєнні України є турецький «Bayraktar». Він докорінно змінив «правила гри» на полі бою. Російські бойовики вже відчули на своїй шкурі удари турецьких безпілотників. Росія впала в таку паніку, що таємно проводить навчання з протидії БПЛА «Bayraktar».
Крім того, Україна має БПЛА власного виробництва «Горлиця», «Сокіл», «Лелека» та інші.
ВМС України
Найсумніша частина розповіді – про флот України, який був практично весь втрачений під час окупації Криму. Тільки кілька кораблів змогли уникнути захоплення російськими окупантами та їхніми поплічниками, яких було в достатку серед командування й екіпажів флоту.
Серед уцілілих кораблів «Гетьман Сагайдачний», флагман ВМС України, та кілька допоміжних кораблів. Із 2015 року Україна збирала «москітний флот» – групу маленьких швидкохідних і добре озброєних катерів, які зможуть обороняти узбережжя від кораблів агресора, кооперуючи зусилля з береговою обороною. Зараз у ВМС України сім катерів типу «Гюрза-М» та чотири американські катери типу «Island». Крім цього, у США замовлені, мінімум, 16 новітніх катерів «Mark VI». Вісім із них Україна отримає безкоштовно.
У Росії дуже недооцінили українську армію. Так, ЗСУ поступаються російській армії у низці моментів. Найбільший розрив між Україною і Росією є в засобах радіоелектронної боротьби. Росія намагається реалізувати перевагу в засобах РЕБ, щоб паралізувати війська, перервати командний ланцюжок і внести хаос в українську армію. Також усе погано із силами ППО дальнього радіусу, винищувально-бомбардувальною авіацією, протиракетною обороною і кораблями.
Однак козирі в України є. Це її сильна армійська ППО та авіація, гранично насичені протитанковими засобами піхотні частини, потужні танки, зубаста берегова оборона. ЗСУ в змозі зупинити і повернути назад агресора, можуть максимально уповільнити його наступ, змушуючи російську армію щедро оплачувати кров’ю кожен кілометр, який вона пройде по українській землі.
Варто враховувати той момент, що Росії доводиться воювати в умовах, коли усе населення її ненавидить. Українці записуються в територіальну оборону, беруть зброю до рук та б’ються навіть там, де колись переважали проросійські симпатії. Фактично, для російської армії це стало війною в десять разів гіршою, ніж обидві чеченські, разом узяті. І чим далі російська армія буде рухатися на захід, тим сильніше земля горітиме у неї під ногами.
Можливо, цифри грають проти України, але Бог уже давно не на боці великих батальйонів, а на боці тих, хто краще стріляє.
Олексій Біянов
Коментарі