На перетині вулиць Данила Галицького і Соборної знаходиться невеличка каплиця, її форма нагадує дзвін, чашу або ж шолом воїна. Наступного року виповниться 130 років із часу її побудови. Для кожного з володимирчан вона є невід’ємною частиною міської архітектури. Проте у каплиці цікава історія побудови, яка має свою таємницю. Донедавна вважалося, що вона зведена 1892 року до 900-річчя Володимир-Волинської православної єпархії. Нещодавно наш земляк історик-науковець Віталій Скальський знайшов іншу, документально обґрунтовану версію побудови каплички.
Пан Скальський дослідив книгу історика Миколи Теодоровича «Історія міста Володимира-Волинського у зв’язку з історією Волинської єпархії». У ній написано, що каплицю збудували за сприяння православного братства святого Володимира, яке очолював мировий суддя Омелян Дверницький (той самий, котрий жив у будинку, де нині історичний музей, і був засновником музею). Міська влада на прохання братства викупила дві земельні ділянки. У вересні 1891 року розробили план і звели дерев’яну огорожу навколо будови. До травня 1892 року каплиця та сквер довкола неї були готові (сквер до нашого часу не зберігся). На 11 травня 1892 року було призначене освячення. Справами освячення займалася родина Омеляна Дверницького. Чин освячення здійснив митрополит київський та галицький Іоаникій.
Де ж таємниця? І якій насправді даті була присвячена побудова цієї сакральної споруди? Справа ось у чому. У 1891 році майбутній російський імператор Микола ІІ, а тоді ще спадкоємець престолу подорожував по Японії. 29 квітня 1891 року в японському місті Оцу на Миколу було здійснено замах, але він виявився невдалим. У Росії (до її складу тоді входило і наше місто) цю подію оголосили чудом і з нагоди цього чуда взялися будувати каплиці по всій імперії. Таку ж каплицю члени братства святого Володимира вирішили збудувати і у Володимирі-Волинському. У тодішній імперії для організацій важливо було мати покровителя, для нашого братства ним був князь Костянтин Костянтинович Романов. Якби ж вдалося отримати статус і підтримку від Миколи, старшого сина діючого імператора і майбутнього спадкоємця трону, це було б дуже важливо. Тому члени братства і розпочали будівництво каплиці та приурочили його до такої події, як порятунок від загибелі Миколи ІІ.
За радянського часу у каплиці був планетарій, магазин. Один із священнослужителів Успенського собору розповідав мені, що у 70-х роках минулого 20ст. в каплиці призначили на роботу жінку, яка продавала газети. Вона зранку прийшла на роботу, розклала газети. Була гарна тиха сонячна погода. Невідомо як зірвався сильний вітер, який порозкидав газети. Жінка їх поклала заново, але історія повторилася. Вона відмовилася працювати в каплиці.
Як би там не було, але сакральне місце присвячене таки для богослужінь.
У 1991 році каплицю передали в користування громаді Успенського собору. Її вікна прикрашають вітражі із зображенням плодів винограду, який мовою сакрального (священного, релігійного) мистецтва означає Ісуса Христа і його жертву за усіх християн. На настінних фресках зображено святих волинської і української землі. Окрасою споруди є ікона «Богородиця-Скоропослушниця».
Тож іще раз переконуємося, яку багату і цікаву історію має наше рідне місто Володимир-Волинський!
Богдан Янович
Коментарі