Містична, але повчальна історія змушує задуматися над деякими питаннями людських стосунків
- Я тобі дружину не обирала! – весь час бурчала Поліна Пилипівна, коли її Юрко, червоний від гніву, повертався до батьківської хати.
З першого дня, щойно Марина переступила поріг майбутньої свекрухи, Поліна Пилипівна не взлюбила її. Не такою вона уявляла дружину свого красеня Юрка. Можливо, і відговорила би сина від Марини, якби не втрутився покійний чоловік.
- Може б ти не лізла, га? – гаркнув він до дружини. – Без тебе розберуться! Як постелять, так і виспляться.
Як на зло, брат Марини забрався і поїхав десь у далекі краї, і Юрко пішов жити до тестя та тещі. Здавалося, все було добре. Через рік народився Тарасик. Поліна Пилипівна душею прикипіла до онука. Наче віщувало серце, що він єдиний у неї залишиться, її кровиночка. Більше внуків доля їй не дасть. Щойно траплялася вільна хвилини, бігла Поліна Пилипівна до онука, тішилася ним.
А між тим життя Юрка та Поліни не складалося. Подобався Юрко жінкам, та й сам не міг встояти перед жіночими чарами. Марина спочатку плакала, скаржилася свекрам, а затим зібрала чоловікові речі і сама віднесла до його батьків. Що могли вдіяти батьки? Що могли сказати синові?
Лише після смерті батька Юрко, здавалося, присмирів, перепросив Марину, зійшовся з нею. Правда, не знав, що залишив дружину вагітною і після того, як спровадила безпутного чоловіка, жінка перервала вагітність. Тепер лікарі винесли вирок: у Марини більше не буде дітей.
Так минуло декілька років. Тарасику було вже 10 років, коли підступна змія зради знову влізла в родину. Та на цей раз все було значно серйозніше. Юрко знайшов жінку, яка глибоко запала йому в серце. Дивне було в неї ім’я – Любава. Та й сама вона - русява, струнка, з ніжним природним рум’янцем на щоках – дуже була схожа на древню слов’янку. Ніхто не знав, звідки приїхала ця жінка, де раніше жила, чи мала сім’ю. Ось так з’явилася, наче на голову звалилася.
Жила Любава у місті, і Юрко почав їздити до неї, часто під ранок пішки повертався в село. Здавалося, наче помолодів, кинув палити, зробився байдужим до спиртного.
- Ой, Юрку, геть тебе твоя нова краля зіпсувала! – кепкували з нього сільські товариші.
Та він вже не звертав уваги на їхні кепкування, почав сторонитися гучних компаній, все до Любави своєї поспішав.
Поліні Пилипівні подобалася Любава, її незвичайна врода, її шляхетність, та все ж в душі чомусь побоювалася її. «Може, вона відьма? Причарувала мого Юрка?» – не раз запитувала себе.
А життя і далі стелилося кривою стежиною. Несподівано поїхала Марина на заробітки в Португалію, сина на матір лишила. Та Юрко гав не ловив. Став він забирати сина з собою, возив до міста. Сварилися з ним і мати, і тесть з тещею, та вдіяти нічого не змогли, не могли заборонити батькові спілкуватися з сином. До того ж і сам хлопчик охоче линув до батька, навіть утікав з дому. Ні сільська громада, ні школа у ці стосунки втручатися не бажала. Зрештою нічого поганого своєму синові Юрко не робить, та й сам поводиться пристойно, працює. А те, що іншу жінку має, його особиста справа. Хай потім Марина, як повернеться, з ним розбирається.
Тієї фатальної ночі Поліна Пилипівна не могла заснути. Темрява колола очі і чомусь здавалося, що під вікном хтось шепочеться. А ранок приніс страшну звістку. Напередодні у вечері Юрко вийшов до магазину купити хліба, а коли повертався… Та ні, ніхто нічого не бачив. Знайшли його біля під’їзду з пробитою головою. Хто і за що вбив Юрка, так і залишилось загадкою. Поліція стверджувала, що це швидше всього зробив зловмисник, який вислідив, що у Юрка є при собі гроші, бо гаманець зник.
Лише після похорону Юрка спохватилися, що Тарасик залишився у Любави. Кинулися туди, а хлопчак не хоче додому, до дідуся та бабусь, повертатися.
-Я тут залишуся, буду з тьотею Любавою жити. І не зачіпайте мене! Я нікуди не піду!
-Опам’ятайся, хлопчику! – лагідно говорили дорослі. – У тебе ж мама є, а ця тьотя для тебе зовсім чужа.
-Не чужа вона мені. Вона дуже хороша. Я її дуже люблю. Не хочу я з вами жити! Не хочу! – і Тарасик тулився до Любави.
« Вона і сина мого причарувала, і внука. Це чари почали виходити, а тому Юрко загинув. Кажуть же, що причаровані довго не живуть», - вирішила Поліна Пилипівна. Стала вона ходити по ворожкам, вдалася навіть до професійного екстрасенса, і від усіх чула, що в її життя вторглася чаклунка. Стала стара жінка думати про те, як позбавитися Любави.
Так пройшло літо. Тарасику потрібно було готуватися до школи і бабусі знову поїхали за ним.
-Мені тьотя Любава все необхідне для школи купила. Казала, що документи забере і я буду тут до школи ходити. Вона з мамою по телефону розмовляла. Мама погодилася.
-Що ж це робиться? Людоньки! – розвела руками Поліна Пилипівна.
Історія дивна, до цих пір нерозгадана, але Тарас залишився жити у Любави. Красуня - жінка заміж не вийшла, оточила прийомного сина любов’ю і турботою. Марина залишилася в Португалії, присилала сину кошти. Дві жінки спілкувалися між собою.
Коли Поліна Пилипівна важко захворіла і потрапила до лікарні, Тарас з Любавою прийшли до неї.
Тоді й попросила стара жінка Любаву розкрити свою таємницю. Та красуня відповіла:
- Ви не любили свою невістку, тому й втратили сина! Я ж вчила їх обох любити всіх, хто був і є у їхньому житті. Тому ваш онук вибрав мене. Любов притягує, а не любов відштовхує. Ось і вся таємниця.
А таки таємниця…
Антоніна Булавіна
Коментарі