Розповідь матері: «Всі, кого побачу в госпітальній палаті, – мої діти»
Розповідь матері: «Всі, кого побачу в госпітальній палаті, – мої діти»
З того дня, коли почалася війна, я стала боятися телефонних дзвінків. Лише інтуїція часто підказувала, що дзвонить хтось інший, а не син. Та того ранку серце таки підказало, що так рано може телефонувати тільки він або хтось із його побратимів. Випередивши мене, телефон узяв чоловік, який є нині моєю підтримкою, надійним плечем (батька моїх дітей втратила давно).