Що б я хотів сказати вам і собі з висоти своїх вісімдесяти

Публікації

Що б я хотів сказати вам і собі з висоти своїх вісімдесяти
Що б я хотів сказати вам і собі з висоти своїх вісімдесяти

Відомий громадський діяч ділиться поглядами на сучасність напередодні свого ювілею.
Що з нами сталося? Чому за тридцять років незалежності ми опускаємося все нижче і нижче у провалля, яке нас може проковтнути? Чому у нас спостерігається духовна деградація? Таке питання поставив Любомир Гузар. Так, ми є розумна нація, але при тому нашому розумі не вистачає сміливості назвати джерело нашої деградації, тому що сам Любомир Гузар у значній мірі був провідником міфу про якесь богом вибране плем’я. Любомир Лобачівський в Євангелії, виданій для українських вояків із коментарями, чітко сказав: Ісуса Христа знали як такого, що із самого початку був з Отцем і належав до Божого світу. Він прийшов, щоб принести правду у ворожий Богові світ. Отже, не в Богом вибраний, а у ворожий світ. Це не було щось нове, це і було те провалля. 
Іван Франко говорить нам, що це неволя принесла страшні недуги, одна з яких називається комплексом неповноцінності. Ми самі перестали рухатися вперед, нас почали провадити чужі пророки. Вони не є нерозумними. Для себе вони дуже розумні. І ведуть нас не туди, куди потрібно нам, а куди бажають вони. А насправді вони є сліпці, бо, як каже добра новина, «коли сліпий провадить сліпого, то неодмінно приведе в яму». Ось чому ми опинилися в ямі, з якої мусимо вибратися, вибратися з цієї причини, бо на нас покладена місія врятувати не тільки себе, а й світ, який потрапив у тенета темряви. Із мудрого Божого світу нас завели у смішний світ. А що це за смішний світ?
 Сталося те, що за Божим задумом не мало б статися. З’явився світ, який визнає лише силу. Нас мають за дурнів, яким видадуть якийсь папірець і  ним не можна скористатися при потребі, за дурнів, яких поплескали по плечу і з насмішкою сказали: «Які ви розумні! Яку велику справу ви робите!» Але самі тієї великої справи робити не хочуть. Наша біда в тому, що ми як нація не можемо збагнути правди. Дурнями є вони, представники злого і водночас смішного світу, а не ми. Невелика жменька нероб нав’язала свою думку робочому люду, нав’язала шляхом страху. Хто не сприймає того страху, не співає під їхню дудочку, того треба ізолювати чи знищити. Ось чому і настало «благоденство» мовчання та підтакування. Нас переселили у світ підмінених понять. Про це нас попереджали предки у Велесовій книзі: «Ви всі здрібнієте, ви пізнаєте підміни усіх речей, будете продані у тій позолоченій підміні». Щоб нам піти слідом за Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, потрібно збагнути їхній рівень розуміння правди. Нам слід дослухатися до голосу своєї душі, зрозуміти його і піти назустріч своєму духовному світу, своїй незгасній пам’яті. Нам слід повернутися в рами своєї нації, і тільки тоді все стане на свої місця, адже Франко залишив нам слова: «Все, що йде поза рами нації, є фарисейство людей, які за своїми інтернаціональними ідеями раді прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді своїми «вселюдськими» фразами покрити духовне відчудження від рідної нації». Отож якщо ваше тіло завершене головою, то хай ця голова виконає своє призначення. 
Ми повинні як домовиті господарі оглянути свою хату, власне поле, мусимо повірити в силу Українського Духу.
Дмитро Себій, с. Верба, Володимир-Волинський район
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: