У березні в Україні запустили “СпівДію” — це волонтерська P2P-платформа, ініційована Координаційним штабом з гуманітарних та соціальних питань Офісу Президента України. Одним із її центрів став гуманітарний штаб у Луцьку. Всеукраїнська інформаційна кампанія “Пліч-о-пліч” розповідає історію Марини Іслам, яка очолює напрям психологічної допомоги переселенцям та щодня допомагає українцям пережити втрати домівок, рідних та інші жахи війни.
Хаби “СпівДії” є майже в кожному регіоні України. Вони надають комплекс сервісних послуг для підтримки переселенців і цивільного населення, яке постраждало внаслідок війни в Україні.
Наразі луцька “СпівДія” надає допомогу переселенцям за кількома напрямами: гуманітарка, підтримка прихистків, працевлаштування, юридична та психологічна допомога, розвиток і навчання дітей. Спеціалісти психологічного напряму працюють як онлайн, так і в режимі телефонного консультування.
З початком повномасштабної війни найкращі психологи України об’єднуються у волонтерські організації для того, щоб надавати кваліфіковану підтримку. Сьогодні на безплатній основі чи за благодійний внесок можна отримати справді професійну допомогу. Але психологи теж потребують допомоги.
“Добре, що зараз уже в Україні діють фонди підтримки психологів. Тому що, по-перше, як то кажуть, ми з росинки не харчуємось. Важливо, щоб хоча б нам були кошти на проїзд, якесь закриття базових потреб. По-друге, психологам надважливо дбати про власну терапію і супервізію. Бо в такі часи клієнти несуть нам дуже складні історії. До того ж теж треба звідкись черпати ресурси, попри те, де ми сьогодні є — чи то у відносно безпечному місці в Україні, чи то у прихистку за кордоном, чи то в гарячій точці — ми всі по-своєму переживаємо трагедію країни, а отже, маємо право й можливість отримати допомогу”, — розповідає Марина Іслам.
“Я не можу сказати, що ми всі травмовані війною. Адже є різні бачення поняття “травма”. Також слід відрізняти отримання сильної травми та сильного стресу. Інша справа — посттравматичний розлад: на спостереження за ним потрібен час. І насправді зараз ми, українці, навіть у якомусь умовно безпечному середовищі перебуваємо у певному спільному травматичному полі. Існує навіть поняття “травма свідка”. Тобто, переглядаючи новини, більш делікатна людина певним чином може травмуватися й отримати стрес”, — каже пані Марина.
“Чи всім потрібні психологи? Не знаю. Це залежить від самої людини, від того, яке опорне підтримуюче середовище в неї, її досвід справлятися зі стресом. До того ж я б хотіла підсвітити існування поняття “дар травми”. Тобто не всі люди після війни будуть мати посттравматичний розлад. Будуть люди, які матимуть посттравматичний ріст, тобто вони трансформуються і стануть сильнішими”. — говорить Марина.
“Заспокійливі таблетки глобально не допомагають. Бо вони знімають певні синдроми тільки на певний час. Але вони не вчать справлятися із ситуаціями та переживаннями. Тому є ризик, що ви підсідаєте на гачок. Схожим чином з’являються інші більш складні залежності — алко-, нарко-, медикаментозна чи навіть ігрова. Тобто людина знімає тривожність і біль на певний момент, але не вчиться обходитися з цими переживаннями, жити з цим і приймати”, — додає вона.
Психологиня також відзначає найбільш поширені проблеми ВПО: “Люди приходять із запитами, де є дуже багато втрат: від майна, рідних до нездійсненних мрій, цілей. Вони зараз стикаються з купою обмежень. Хочу зазначити, що люди часто перебувають у дуже складному стані. Наприклад, переселенці з Криму та східної частини України мають сьогодні вторинну травматизацію. Вони вже вдруге втрачають будинки та переживають смерть рідних через війну чи окупацію. Це дуже складно”.
Марина зазначає, що не тільки окремі особистості нині можуть переживати травматичне зростання, але й змінюється психологічний портрет усієї нації.
“Зараз, особливо під час повномасштабного вторгнення, із нашою нацією відбуваються дуже швидкі трансформації та проявлення націоналістичної ідентичності. Ще хочу зазначити, що все-таки ми виходимо із загального стану “жертви”, об’єднуємося заради гуманних цінностей. І бути українцем — це одна з наших головних ідентичностей. Радянський Союз багато років стирав усі прояви особистості. Він прагнув створити новий вид “homo sovieticus” — людину без свідомості. СРСР не потрібна була людина свідома, розумна, гуманна — там потрібна була людина, яка працює на “вєлікій комунізм”. Тоді руйнували все, що може якось проявляти в людині індивідуальність, бо така людина — ворог тоталітарної системи”.
Аби перемогти ворога, ми передусім маємо берегти себе та дбати про свій емоційно-душевний стан. Отримати допомогу можна, звернувшись на гарячу лінію “СпівДія Хаб” за номерами: +380 (99) 500-71-17, +380 (97) 500-71-17 або заповнивши анкету на сайті.
Соціальний проєкт «Пліч-о-пліч» розповідає історії про надзвичайних українців. Слідкувати за історіями героїв можна в Instagram та Facebook.
Коментарі