На Володимирщині сьогодні безкорисно служать людям і наближають день Перемоги над рашистами більш як 5000 волонтерів.
Сьогоднішня публікація торкнеться важливої теми - волонтерство. Пригадується, коли вперше у місті Володимирі люди стикнулися з таким звучним, але далеко невідомим словом волонтер: у педагогічному коледжі з`явилися перші волонтери американської місії, метою якої було допомога українцям, а особливо соціально активній молоді вивчати англійську мову. Молоді люди із США жили коштом сторони, що приймала, але працювали в Україні й, зокрема у нашому місті, безоплатно. Слово “волонтер” тоді швидше асоціювалося зі змістом слова мандрівка, аніж з виразом “безкорисна праця”. Та й загалом безкорисною працею в той час більше займалися ченці при монастирях чи ж інші релігійні організації.
І тільки у 2014 році Україна пережила небувалу до того року соціальну хвилю: без будь-якого фінансування, народ піднявся у знак протесту проти несправедливості й винятково власним коштом і можливостями захистив свій громадянський вибір. Події початку 2014 року і початку гібридної війни стали потужним каталізатором виникнення особливої соціальної діяльності людей в наданні безоплатної допомоги один одному.
На той час уже існував Закон України “Про волонтерську діяльність”, який був прийнятий і підписаний втіклим колишнім президентом Віктором Януковичем. За десять років його існування в текст було внесено десять важливих змін. Сьогодні він є одним з кращих правових документів у Європі, який чітко окреслює таку сферу людської діяльності. Але якщо аналізувати волонтерську діяльність українців від початку гібридної війни, то вона своїми масштабами та значущістю, далеко перейшла межі цього закону, але звісно не порушеннями його норм. Упродовж цих восьми років в нашій державі проводилися різні соціологічні дослідження як вітчизняними, так і зарубіжними інституціями й організаціями, і усі були єдині у висновках - в Україні сформувалася не тільки волонтерська спільнота, яка може безоплатно працювати, надавати допомогу, а сформувалася безпрецедентна ідеологія волонтерства, яка не покликана, але може впливати на усі сфери людської діяльності в Україні, ба навіть в особливо важливих державних справах. Волонтери за ці роки продемонстрували, що національні інтереси: державна цілісність, свобода вибору і верховенство права - не мають вартості як і їх титанічна праця з їхнього захисту і відстоюванню.
Україна - великий волонтерський простір
Напередодні 165-річчя із дня заснування швейцарським громадським діячем Жаном Анрі Дюнаном волонтерського руху Міжнародного комітету Червоного Хреста для надання допомоги важкопораненим найкривавішої битви австро-італійсько-французької війни, можна стверджувати, що така діяльність в нашій країні отримала надзвичайно великий масштаб. У Волонтерський рух, а він є відповідно до нашого законодавства благодійною діяльністю, влилося майже усе населення країни. Навіть діти, прагнучи жити у вільному суспільстві, побороти будь-яке насильство, яке несе війна і загарбники, почали займатися благодійною діяльністю. На сьогодні жодна установа не може вирахувати увесь обіг благодійних коштів, які були зібрані, або зароблені та скеровані українцями для допомоги Збройним Силам України й Уряду на нагальні потреби для подолання ворога. Дуже часто наші волонтери та благодійники діють за принципом - ліва рука не повинна знати, що робить права, - для багатьох головним є досягнення цілей. ООН публічно оприлюднила цифру, що 140 мільйонів на Землі є людьми-волонтерами. Чомусь думається, що масова частка українців у цій цифрі чи не найбільша серед інших країн світу, адже майже кожен українець займався благодійністю останніх пів року від дня, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну.
Володимир став майданчиком сортування гуманітарних вантажів
24 лютого, зранку, в час, коли рашисти почали бомбити Україну, в районному будинку культури, а тепер ця будівля міста Володимира називається - Центр надання культурних послуг, уже вирувала, неначе вулик, людьми, які без будь-яких команд, чи сирен, потягнулися гуртуватися і міркувати, що потрібно і можна робити в такій ситуації. У зв`язку з розташуванням у цій будівлі, громадська організація “Крила матері”, роботу якої координує голова Діана Шевчук, стала головним громадським формуванням, яке взяло у свої повноваження керівництво масовим рухом жителів, які несли до будівлі все, що могло знадобитися переселенцям, армії і українцям постраждалих територій. “Крила матері” уже не перший рік у нашому місті займаються волонтерством: виготовлюють маскувальні сітки та маскувальні костюми “примара”, - і останній рік громада надала організації місце для розташування у будинку культури. Окрім сіток і костюмів громадській організації довелося приймати не тільки індивідуальні передачі, але й гуманітарні вантажі, які прибували від установ і організацій, благодійників із-за кордону. Все миттєво сортувалося і відправлялося волонтерським транспортом за призначенням у ті міста і села, де була потреба. Така волонтерська робота виконувалася майже три місяці, допоки поступали гуманітарні вантажі.
“Крила матері” огортають теплом і турботою багатьох воїнів нашої армії
Справді огортають, бо сітки та костюми “примара”, які виготовляються волонтерами цієї громадської організації, використовуються для маскування особового складу військових частин у польових умовах, тобто для створення утруднення видимості ворогом наших захисників, які знаходяться на передовій лінії зіткнення. Сьогодні, в середньому, чотири десятки людей приходить до Центру, щоб виготовлювати сітки і костюми, а якщо доводиться виконувати якісь більш масштабні завдання, то буває, що приходить більше ста осіб.
З початку повномасштабної війни волонтери виготовили понад 6000 квадратних метрів сітки та 85 маскувальних костюмів. В організації, як розповідає Діана Сергіївна, є жінки й дівчата, які при наявності матеріалу виготовляють натільну білизну для вояків. Понад 1000 чоловічих трусів відправили у військові частини. Тканину в більшості приносять для плетіння сіток, але траплялися відрізи натуральної тканини придатної для білизни, то дівчата і шили такі вироби. Бувало, що рулони привозили благодійники, як от Андрій Кандиба. Таку тканину використовували для пошиття.
У Володимирі таких осередків, де на волонтерських засадах виготовляють сітки є чимало: у ліцеях №2 і №5, в педагогічному коледжі ім.А.Ю. Кримського, у Центрі професійної освіти, у територіальному центрі соціального обслуговування.
Уся діяльність організації зараз спрямовується на розв`язання конкретних проблем - надходить прохання від військовиків чи цивільного населення - і після прийняття рішення беруться за роботу.
Усі вісім років “Активіст” ні на день не полишав волонтерства
Цю громадську організацію пам`ятають усі володимирчани, яка кілька років поспіль проводила в місті волонтерські ярмарки для збору коштів на потреби ЗСУ. Від початку війни саме ця організація доєдналася до процесу відновлення і реставрації рухомого складу військової бригади. Але коло її діяльності не обмежувалося тільки ремонтними роботами автотранспорту. Критичний дефіцит військової амуніції покривався вмілими організаторами “Активіста”. До сьогодні, як і вісім років тому, не полишили волонтерити Олексій Панасюк, Костянтин Зінкевич, Тарас Ярмолюк, Андрій Дячук, Олег Тимосевич, Сергій Семенюк, Сергій Бучак, Віталій Наумчук, Сергій Стецюк, В’ячеслав Гнатюк, Ігор Антощак.
Правда, масштабність діяльності цієї громадської організації можна порівняти з діяльністю середньої корпорації. Виключно на благодійних засадах вдається залучати благодійників і акумулювати кошти, які скеровуються на коштовніпридбання для потреб армії. Понад 50 автомобілів вдалося доставити з-за кордону і передати військовим частинам. Дуже важливе виробництво захисних плит 4-го класу було зорганізовано з партнерами з Фінляндії і Естонії та США. Встановлена тісна співпраця з фондом Сергія Притули, з партнерами-благодійниками з Канади, Польщі, Німеччини, Великобританії, результатом якої є постачання на фронт безпілотників, тепловізорів, автотранспорту, оптики, військового спорядження і харчових продуктів, а також медикаментів, медичного обладнання, засобів для реабілітації. Сьогодні ГО “Активіст” докладає зусилля для швидшого збору коштів на придбання джипів-пікапів для 14-ї бригади та 503-го батальйону морської піхоти, а також просить долучитися до цього читачів газети.
Ательє “Мережка” спеціалізується над виробництвом чохлів для РСЗВ
Якщо ви подумаєте, що ці чохли мають якусь мережку, то помилитесь. Бо в мирний час саме виготовленням мережива і пошиття одягу на будь-який смак займається це ательє, правда, не на волонтерських засадах. Але у воєнний час власницею бізнесу Тетяною Пагубою було прийнято рішення, що для швидшої перемоги слід працюва ти благодійно. Розділили ці прагнення з Тетяною Юріївною і колеги-працівниці Ательє: Альбіна Деревянко та Ірина Токар. Із перших днів війни взялися за пошиття балаклав, які захищали від холоду військових. Жінки самі кроїли, чоловіки їхніх родин виступали експертами та першими тестувальниками виробів. А згодом син Тетяни Юріївни, який є кадровим військовим, звернувся до мами за поміччю, щоб пошити чохли на ракетні установки. Виявляється, що чохол безпосередньо впливає на роботу механізмів, захищаючи їх від перегріву, пилу і води. У час підготовки публікації стало відомо, що “Мережка” має братися до пошиття нових чохлів для автомобілів.
Ця публікація не є вичерпною інформацією про волонтерський рух на Володимирщині
Практично неможливо у повсякденному житті зафіксувати людей, які не тільки періодично займаються волонтерською діяльністю, але і на постійній основі, та й роблять це уже не перший рік. У переважній більшості волонтери не дуже люблять схвальних розмов і висловлення публічних подяк за їхню роботу. Але було б несправедливістю замовчувати про їхню безкорисливу працю на благо людей. Грецький міт про Прометея з давніх-давен розповідає про жертовне служіння людям. Ми пам’ятаємо цей міт, та й правильним буде, коли волонтерську працю теж не забудуть, окрім того,має послужити взірцем для дітей, юного покоління як одна з найголовніших християнських основ.
Редакція просить усіх небайдужих людей, а також самих волонтерів зголоситися і розповісти про власну історію волонтерства, щоб написати прийдешнім поколінням розповідь про тих, хто кував нашу Перемогу над ворогом.
Слава Україні!Смерть ворогам!
Сергій Залуський
Коментарі