Нам, селянам, слід звикати до нових умов у поштовому обслуговуванні»

Нам, селянам, слід звикати до нових умов у поштовому обслуговуванні»
Нам, селянам, слід звикати до нових умов у поштовому обслуговуванні»

Чи передплачуватимуть жителі сіл улюблені видання, коли пошта стала виїзною? Спочатку було категоричне «ні», а тепер…
Починати завжди важко, а звикати до нового ще важче, адже потрібно змінювати умови, підходи, а також розпрощатися зі стереотипами. 
Щойно було озвучено, що в селах припиняють діяти поштові відділення, як майже одноголосно почулося: «Ми навіть не будемо передплачувати пресу». Здавалося, відбувається щось таке, що не підлягає здоровому глузду, адже роками люди звикли до того, що селом ходять поштарі з великими сумками, набитими не тільки газетами  та журналами, а й продуктами, побутовою хімією тощо. Звикли і до того, що поштове відділення стало ще й місцем зустрічі та спілкування мешканців населеного пункту.  Приїзду пошти чекали, як дорогих гостей, а тим часом гомоніли, обговорювали новини. 
І раптом усе змінилося. Стаціонарні поштові відділення не діють. Газети привозитимуть у певні дні, а обслуговуватимуть селян лише у визначені години.
Усе на світі, як правило, має дві сторони: лицьову (позитивну) і внутрішню (негативну). Зазвичай спочатку звертають увагу на позитив, та в цьому випадку наперед вийшов негатив. 
В одному оповіданні Антона Чехова герой дивує тим, що по пів року не читає газет, які виписує, а потім за короткий проміжок часу їх перечитує. На запитання, навіщо він так робить, герой відповідає: «А я відразу дізнаюся, чим почалося і як закінчилося!» Так, смішно, але, здається, селян поставили саме в такі умови. Якщо досі вони отримували газети і журнали три рази на тиждень, то тепер у деяких селах доведеться чекати цілий тиждень, аби взяти в руки улюблене видання. А якщо хтось виписує лише одне, та й то заради програми телебачення?..
-Нам привозять газети тільки по середах, - кажуть у селі Чесний Хрест. – Це ж ми отримуємо газету за минулий тиждень напередодні виходу нової. Для чого ж вона тоді потрібна?
-Я отримую тільки одну газету, - каже пані, яка не забажала себе назвати, але є жителькою Оваднівської громади. – Мене цікавить тільки програма. Газету  привозять у вівторок, а через день вийде нова. 
 Літній чоловік, із яким спілкувалася в Овадному, вбачає у такій ситуації політичні мотиви:
-Це просто хочуть, аби селяни не отримували інформації або отримували запізно. Хай менше знають, що на білому світі робиться. 
Для молодих людей, із якими довелося поспілкуватися, проблеми немає. 
-Тепер усюди, у кожній хаті є Інтернет. Можна і без газет жити. 
Так, можна, але саме з цього моменту перейдемо до позитиву, який несподівано нагадав про себе. 
Звичайно, не менше, ніж селян, ситуація із закриттям поштових відділень засмутила і нас, журналістів, адже до цього часу саме із сільськими  поштовими відділеннями ми підтримували тісну співпрацю. Засмучувало й те, що ми не мали ніякого впливу на графіки роботи виїзної пошти. Залишалося прийняти ситуацію такою, як вона є. 
І ось розпочався грудень. І з перших днів стало ясно, що остаточно прощатися з улюбленими виданнями селяни не збираються. Підписка розпочалася. Не так активно, як би цього хотілося, але розпочалася. Дехто, задля запобігання ризику, передплачує видання лише на місяць. Інші, щоб не відставати від життя, зважують, у який день яку газету вони за підрахунками отримають, і віддають перевагу саме їй, відмовляючись від тієї, яка вочевидь прийде із значним запізненням. Але в основному передплачують видання уже в звичному режимі: на три місяці, на пів року, а то й на цілий рік. 
-Що поробиш? - почула у поштовому відділенні села Селець від пані Галини. - Нам, селянам, слід звикати до нових умов. Це спочатку важко. Багато ще невирішених питань. Це тільки початок. Надалі все складатиметься саме по собі. Зрештою нам не вперше звикати до нового. 
Отож не все так погано у нашому сільському домі. Газети неодмінно знайдуть своїх адресатів. Ну а те, що трішки доведеться почекати, стане звичним. Можливо, це навіть на краще, якщо брати приклад з чеховського героя. 
(На прохання респондентів і з етичних міркувань їхні прізвища та адреси не називаємо).
Антоніна Булавіна 
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: