Наш партнер реабілітолог Михайло Маліновський ознайомлює читачів «Міста вечірнього» з основами психосоматики, які мають велике значення для нашого здоров’я.
У народі кажуть, що всі хвороби - від нервів. Звичайно, не мається на увазі, що у всіх недугах винна нервова система. Багато хвороб закладено в нас ще до появи на світ, у процесі виховання, у способі життя, у виборі друзів тощо. Саме цим і займається психосоматика – розділ психології, який вивчає вплив як фізіологічних, так і моральних та суспільних факторів на формування людини. Саме про основи психосоматики ми й розмовляли з відомим у місті реабілітологом Михайлом Маліновським.
- Михайле Васильовичу, напевно, на наше здоров’я впливають не стільки зовнішні чинники, скільки наш спосіб мислення, наші думки, життєвий вибір. Хотілося б знати, як саме на це реагують наші органи. І почнемо з недуг опорно-рухового апарату, які є нині дуже поширеними.
- Основною причиною захворювання хребта є порушення хребців, яке призводить до послаблення м’язів. Людина стає схильною до травм, порушується робота дихальної, кровоносної систем, виникають порушення в пазухах носа. Причиною є те, що людина звалювала на себе зайвий життєвий тягар, зокрема й чужі проблеми. Потрібне психологічне розвантаження, спеціальні вправи, масаж тощо. Звичайно, це потрібно робити під наглядом спеціаліста. Самолікування дуже шкідливе.
- Багато негативних змін у нашому організмі спричинює порушення роботи щитовидної залози. Від чого ж страждає цей орган?
- Щитовидна залоза – дуже важливий орган. Найпершим «вісником» її порушення є відчуття комка в горлі. Звичайно, із медичної точки зору найпершою причиною вважається нестача йоду, але психосоматика стверджує, що на якомусь проміжку життя людина не змогла відмовитися від того, що їй було не до душі, не змогла сказати тверде «ні». Можливо, вона була затиснута обставинами і змушена займатися не тим, що їй було потрібне. Якщо не заглянути в минуле і не знайти цю причину, вона може перекинутися на потомство. Узагалі дуже багато наших хвороб і життєвих невдач пов’язані з дитинством, із прорахунками батьків у нашому вихованні, адже те, що у батьків складалося під диктатом обставин, для дитини нерідко стає нормою. Якщо дитина плаче, а мама замість того, щоб заспокоїти, порозумітися з нею, стукає дверима, залишає своє дитя сам на сам, то й сама в першу чергу пожинатиме гіркі наслідки, бо розуміння любові в дитини атрофоване. Погані емоції неодмінно залишають свій негативний слід. Не можна заперечувати і вплив людей, із якими нас зводить життя. Слід відмітити, що це ті люди, на яких ми себе налаштували, яких практично заслужили, адже життя нам пропонує чимало людей, але ми самі обираємо собі як друзів, так і недругів. Це вже значною мірою залежить від нас, від нашого мислення, кругозору. І наш організм на це теж відповідає по-своєму. Впустили в своє життя людину, яка вміло маніпулює вами, вішає на вас свої проблеми, ось вам і хвора щитовидна, і болить хребет.
- Але ж люди не завжди визнають свою вину. Навпаки, роблять винними інших, часто навіть тих, перед ким самі завинили.
- Це тому, що люди не хочуть брати на себе відповідальності. Але давайте будемо відверті: хіба не цього нас вчать у дитинстві? Дитинка біжить по доріжці, зачепилась за камінець, упала, а мама відразу: «Ой який поганий камінець, вдарив моє дитятко». Та ще й сама жбурне той камінець вбік, під ноги іншій дитині. А чому не сказати: «Будь обережним, дивися під ноги!» І попросити саму дитину віднести камінець у те місце, де він не потрапить під ноги іншим. Але ми звикли із двох поганих вчинків вибирати менший, а меншою завжди видається власна провина. Ось тому і шукаємо винних. Я в таких випадках раджу самим вирішувати проблеми, а не перекладати на інших. Чужа людина, навіть при великому бажанні допомогти вам, не розуміє проблему так, як ви її розумієте. А тому, якщо боїтеся відповідальності, не заварюйте каші.
- Якщо я правильно зрозуміла, основою нашого здоров’я і благополуччя є все-таки сімейне виховання.
- І не тільки виховання. Ми навіть не задумуємося, наскільки наші хвороби і невдачі залежать від батьків, від того, що вони щось робили неправильно. Дитина страждає від першої хвилини зачаття, якщо мати потерпала від насилля, від грубощів. Те ж саме відбувається, якщо батьки не ладять під час вагітності матері. Із раннього дитинства малюк, наче губка, вбирає в себе все, що відбувається в його сім’ї. А потім дитина навіть не підозрює, що її біди спричинені саме тим, що вона почерпнула від своїх батьків. Вона буде захищати батьків, звинувачувати інших, хоч насправді все навпаки. Справа в тому, що дитина до 12 років енергетично зв’язана з батьками. Далі настає підлітковий період, і цей зв’язок слабне. У дитини з’являються друзі, ширшає коло спілкування. І нарешті цей зв’язок розривається остаточно, коли створюється власна сім’я. Підтримується зв’язок родинний, але не енергетичний, адже і в Святому Письмі йдеться: «Відколеться син від батька, дочка – від матері, і стануть вони єдиним цілим».
- Звичайно, причиною шлункових захворювань найчастіше вважаємо незбалансоване неякісне харчування. А що з цього приводу каже психосоматика?
- Страх, розчарування, біль втрат – ось від чого страждає наш шлунковий тракт. Ми довго тримаємося за душевний біль, не можемо змиритися з непоправним, не хочемо відпустити минуле. А щодо харчування, то краще все-таки надати перевагу нашим генетичним продуктам. Облюбована нами картопля – не наш продукт. Ми повинні надавати перевагу моркві, капусті, кашам із круп.
- Давайте трішки поговоримо про серцево-судинні недуги.
- При болях у серці варто обстежитися в кардіолога. Якщо профільний лікар підтвердить вплив психосоматики в розвитку захворювання, він порекомендує пройти додаткове обстеження у психотерапевта. Звісно ж, не забуваймо про ритм життя, харчування та вікові зміни. Із точки зору психосоматики, проблеми серцево-судинних захворювань беруть початок із невміння прощати. Так звані «несправедливі ситуації», яким ми не можемо дати ради, варто відпускати. Відсутність радості, вирішення питань із гнівом, а не з позитивним настроєм – ось у чому криються причини серцево-судинних хвороб.
- Під ударом глаукоми і катаракти наш зір. Що так шкодить нашим очам?
- Із позиції окуліста поганий зір може бути внаслідок будь-якої із трьох причин: спадковість, травма або шкідливі звички (телевізор, смартфон, читання у напівпітьмі). Із нашої позиції це прямий наслідок пригніченого бажання не бачити чогось (когось). Поганий зір – так званий сигнал (метафора, повідомлення) про те, що потреба не бачити стала нестерпною, а задовольнити її, уникнути шкідливого подразника немає можливості. Втрачаючи зір, людина отримує «винагороду», тобто знаходить можливість не бачити пильно те, що не хоче бачити.
Якщо коротко,то близькозорість – це страх перед майбутнім, а далекозорість – страх дійсності. Так можна метафорично легко пояснити. У кожної людини індивідуально осідають емоції в різних частинах тіла. Звісно, існує певний патерн. Тіло апатією може показати нам, що ми противимось почуттям, подавлюємо емоції, здобуваємо страхи; часті запаморочення – це мимовільні думки без зв’язку з реаліями, небажання бачити дійсність; головний біль – низька самооцінка, самокритика; біль у горлі – стриманий гнів, заблокована творча енергія; депресія – гнів, який, на вашу думку, ви не маєте права відчувати, відчуття безнадії. Жіночі проблеми – неприйняття жіночності, сором. Такі показники можуть бути в більшості людей, проте в інших можуть проявлятися в інших місцях, зовсім по-іншому.
- І на завершення розмови поясніть, чи можна якось вибратися з цієї життєвої пастки, в яку ми самі себе заганяємо?
- Передусім пам’ятайте, що ми себе налаштовуємо на хвороби, від яких потім страждаємо. Отже, слід очищати мислення від негативних думок, налаштовувати себе на краще. Варто повернутися в спогади і відшукати той момент, де ви допустили неправильний крок, за чим тепер жалкуєте. Є така вправа. Спеціаліст із реабілітації кладе вам руки на лоб і потилицю. У вас перед очима з’являється рамка. Вона може бути різних кольорів. Налаштуйте себе на відповідний момент у минулому і спробуйте подумки змінити його, прожити по-іншому. Повірте, що стане легше і прийдуть бажані зміни.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі