Місто Володимир – одне з найдавніших міст України. Тому його вивчення зацікавлювало багатьох істориків.
Одним з істориків, хто ґрунтовно досліджував історію міста Володимира був Михайло Грушевський. Зокрема, про місто Володимир він писав у працях «Історія України Руси», «Нарис історії українського народу».
Михайло Сергійович Грушевський народився у 1886 році у місті Холмі.
Його батько, Сергій Грушевський, був професором Київської Духовної семінарії, педагог, дійсний статський радник, меценат, викладач греко-католицької гімназії, автор відомого підручника зі старослов'янської мови.
Мати – Глафіра Опокова вийшла заміж у 17 років за 30 річного професора Сергія Грушевського.
Дід майбутнього історика – Захарій Опоков був нагороджений двома орденами святої Анни, бронзовим хрестом, орденом рівноапостольного князя Володимира, а також йому було дароване дворянство.
Михайло Грушевський говорив що «саме його батьки виховали любов до всього українського – мови, пісні, традиції й пробудили в дітях національні почуття».
Михайло Грушевський залишив по собі слід як відомий історик, громадський і політичний діяч, голова Центральної Ради, академік Всеукраїнської Академії наук, завідувач кафедри історії Львівського університету, член історичного товариства Нестора літописця, голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка, автор понад 2000 наукових праць.
Видатний історик зазначав, що після занепаду в середині 12 ст. Київської Русі, місто Володимир стає центром Волині, а згодом і Волинсько-Галицького князівства.
На початку 12 століття у Володимирі проживало понад 20 тис. жителів. Князь Володимир Великий взяв під свою владу міста Червен, Волинь за річкою Західний Буг і на противагу їм збудував фортецю на правому березі річки Луги.
Ось як писав про це М. Грушевський: «Володимир посадив у Володимирі одного зі своїх синів – Бориса, згодом його перевели до Ростова, а у Володимирі сів Всеволод. Від князя Володимира місто стає головним містом Волині, княжою столицею…»
У 12 столітті у Володимирі формується своя архітектурно-мистецька школа.
У 13 ст. у Володимирі було 8 кам'яних храмів. До найзначніших пам'яток архітектури князівської доби можна віднести Успенський собор (Мстиславів храм), церкву св. Дмитра і церкву святого Василя.
У епоху Середньовіччя місто Володимир було політичним і торгівельним центром. Доказом цьому є знахідки монет Римської імперії, Візантії та навіть арабські монети. Відомий учений так писав про ці події: «Очевидно Володимир був великим, багатим, торгівельним городом, судячи по чужоземним колоніям, які згадуються тут в 13 столітті».
Про значний культурний потенціал міста свідчать відомості про перебування в ньому літописця Нестора, письменника Клима Смолятича. Місцем народження
Володимиру завдячує Галицько-Волинський літопис, в якому описані події з 1201 по 1291 рр. Про це писав Михайло Грушевський.
У 992 році у Володимирі було створено православну єпархію. Першими єпископами було призначено Стефана й Амфілохія. При єпархії функціонувала школа і рукописна бібліотека, у якій зберігалися книги на слов'янській, грецькій і латинській мовах.
Михайло Грушевський також описує боротьбу за місто Володимир між польським князем Болеславом і князями руськими Святославом і Всеволодом.
Також є згадка про місто Володимир у зв'язку з осліпленням князя Василька з міста Теребовля. Цю інтригу вчинив волинський князь Давид, залучили до цього і київського князя Святополка. Грушевський цитував Галицько-Волинський літопис: «Потім повезли Василька спішно до Володимира. Там водили до одного двора й оточили сильною сторожею. Родичі князя Василька не хотіли пробачити князю Давиду злочину. Вони пішли походом на Володимир і вимагали від міської громади видати винуватців в обмін на недоторканність міста. «Потім приступили під Володимир і післали до Володимирської громади, жадаючи, щоб видали їм тих бояр».
Грушевський писав, що Мстислав приходить на Волинь з Переяслава, звідки привозить своїх майстрів і розпочинає будівництво Мстиславового храму (Успенський собор).
Піднесення міста Володимира пов'язане з іменем князя Романа Мстиславовича.
Про це Михайло Грушевський писав так: «Володимирську волость князь Мстислав поділив між своїми синами на четверо: старший син Роман дістав Володимир, другий Всеволод – Белз, третій Святослав – Червень, четвертий, Володимир – Берестє…»
У 1215 році краківський князь Лєшко змусив князя Олександра повернути спадкоємцям князя Романа місто Володимир.
Після того як Данило Романович перебрався в Галичину, княжити у Володимирі став його брат Василько. У цей час ішла складна боротьба з татарами.
У 1286 році, татари, йдучи походом на Польщу, знищили Галичину і Волинь. Дісталося й Володимиру: «Володимирі вже чекали, що татари пограблять ціле місто, але татари проминули його і залишили частину своїх людей під Володимиром, щоб годувати коней»
Наступники князя Юрія Львовича – князі Андрій, Лев, Юрій-Болеслав, продовжували зміцнювати та розвивати місто Володимир.
Володимирчани спочатку прихильно прийняли Болеслава Тройденовича, який прийняв православну віру. В 1324 році Володимиру було надано Магдебурзьке право (право на самоврядування і незалежність від місцевого феодала).
Юрій-Болеслав надавав підпорядкованим йому містам аналогічні права на самоврядування.
Однак захоплення князя іноземними вельможами та призначення на ключові пости в державі поляків викликали невдоволення серед різних прошарків волинського населення. В результаті цього 7 квітня 1340 року Юрія-Болеслава було отруєно у Володимирі.
По смерті Юрія-Болеслава перервалася династія Романовичів. Розпочався період боротьби за Волинь і Галичину. Володимир підпав під владу польського короля Казимира. У 1341 році литовський князь Любарт – Дмитро відвойовує в польського короля місто Володимир.
З правлінням князя Дмитра-Любарта завершується князівська доба, Волинь підпадає під владу Литви, а згодом і Польщі.
Також на сторінках праць Михайла Грушевського досліджуються питання про походження назви Волинь (від міста Волинь, яке знаходилося у тому місці, де Річка Гучва впадає до Західного Бугу).
Академік М. Грушевський у своїх працях пише про арабського мандрівника Аль-Масуді, котрий згадує про плем'я валінана, тобто волиняни.
Також учений згадує у своїх працях дитинець у Володимирі та села Зимно і Когильне як передмістя міста Володимира.
Історик також згадує про Успенський собор, Стару Катедру і церкву святого Дмитра.
У 1324 році у селі Рігена поблизу німецького міста Штральзунда купці з Володимира – Микола і Бертрам були пограбовані. Місцеві урядники з Володимира написали листа латинською мовою до Штральзунда з проханням повернути вантаж з сукном. На оригіналі документа є печатка із зображенням Юрія Змієборця – герба міста Володимира. Це доказує той факт, що у Володимирі вже у 14 столітті було магдебурзьке право. Місцевий князь Юрій-Болеслав дав магдебурзьке право також місту Сянок. Так писав Михайло Грушевський.
Також Михайло Грушевський одним з перших істориків описує герб міста Володимира – Юрія Змієборця на білому коні зі списом в руках.
У своїх працях він згадує і про те, що із 16 чинних православних єпископських кафедр у Київській Русі, кафедра у Володимирі була однією з перших і наймогутніших (її у 992 році створив князь Володимир Великий).
Отже, Михайло Грушевський був одним із найвидатніших істориків України, який у своїх працях ґрунтовно вивчав і описував минуле міста Володимира – одного з найдавніших міст України
Коментарі