Літописи – це літературні твори, які писалися в часи Київської Русі та Волинсько-Галицького князівства. Як правило, літописи писали ченці, які жили при дворі князя, вони розповідали про його подвиги, про будівничу діяльність і військові походи, володаря зображували як героя.
Найдавніша письмова згадка про місто Володимир записана у літописі «Повість минули літ», цей літопис, як вважають, написаний ченцем Києво-печерської лаври Нестором, там сказано, що князь Володимир подарував засноване ним місто своєму дванадцятому, наймолодшому синові Всеволоду.
Ця подія відбулася приблизно у 988 році – той рік вважається роком першої згадки про місто Володимир над Лугою.
Є згадки про Володимир і в інших літописах. Зокрема, у Галицько-Волинському літописі згадується і про князя Володимира Васильовича, який був великим «книжником і філософом», він жив у 13 столітті, був меценатом освіти, науки, сам розписував церковні книги та дарував їх школам і монастирям. Похований цей князь у гробниці в Успенському соборі.
У Галицько-Волинському літописі також згадується князь Василько – рідний брат Данила Галицького, його дружина княгиня Олена і дружина Володимира Васильовича – княгиня Ольга, якій князь подарував місто Кобрин. Є згадки й про князя Данила, адже тут минало його раннє дитинство. Данило і Василько утікали з Володимира разом з матір'ю – княгинею Анною, рятуючись від бояр. Згодом вони відвоювали батьківську землю і Василько став князювати у Володимирі.
Також згадують князя Романа – засновника Волинсько-Галицького князівства. Літописець описує його хоробрість і мудрість: «І був Роман сильний як лев, мудрий, як орел, проти татар ходив, вино з боярами пив, але ніколи п’яний не був, багатьох жінок любив, але жодна ним не володіла.” Цей князь мав стосунок до міста Володимира, адже він зробив його столицею Волинсько-Галицького князівства.
Узагалі ж місто Володимир 105 разів згадується у різних літописах - Ніконовському, Іпатіївському та інших. Так згадують не про кожне місто, але Володимир як столиця Волинсько-Галицького князівства заслужив таку славу.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею
Коментарі