«Коли я активно дію, то молодію»

Публікації

«Коли я активно дію, то молодію»
«Коли я активно дію, то молодію»

Таку думку висловила у листі до редакції Марія Петрівна Гудзенко, яка долучилася до своїх активних подруг.
Дивна річ – життя! Є в ньому свої пори року: весна дитинства, літо юності, осінь змужніння і… ось зима, що снігом часу запорошила скроні. А здавалося в молодості, що життя дуже довге. Насправді ж – наче ти й не жив, не був молодим, уже в минулому роки трудової діяльності, яка давала можливість спілкуватися з людьми. І ось прийшов заслужений відпочинок. Але життя триває, і що б там не говорили про твій вік, а ти не хочеш сидіти вдома на дивані і відчуваєш, як тобі чогось не вистачає. 
Бо старість – скарб, дарований не всім,
Багато хто не встиг в житті пізнати,
Яка велика радість – внуків сміх,
Яке це щастя – правнуків гойдати.

По-різному складаються людські долі. І найстрашніше у літньому віці – це самотність. Рідні люди далеко, або їх зовсім немає. А тут хвороби, карантин, локдауни. А ще ж є люди, прикуті до ліжка. 
Але, на щастя, діє у нашому місті територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) одиноких, малозабезпечених пенсіонерів. Їм надаються різноманітні якісні соціальні, юридичні, побутові послуги. Територіальний центр – це місце, де самотні люди можуть спілкуватися, займатися цікавою для них справою, брати участь у різноманітних гуртках. 
Я хочу зупинитися на роботі Університету ІІІ віку. Це не вищий навчальний заклад у традиційному розумінні цього слова. Пенсіонери об’єдналися в групи, і навчання носить не стільки освітній, як соціальний характер. Люди тягнуться одне до одного, об’єднуються заради корисного і цікавого дозвілля, діляться власним досвідом. Ми допомагаємо іншим, а тому не думаємо про власні хвороби та проблеми. Залишатися в життєвому тонусі, приносити користь – ось девіз студентів Університету ІІІ віку. 
Пригадую, як ми тільки розпочинали заняття. Це було в приміщенні на вулиці Олени Хохол з ініціативи Галини Борис та під очільництвом Наталії Авдієнко. Тоді діяли лише два факультети: історико-краєзнавчий та мистецький. Відвідувачів було близько 20-ти. 
Поступово університет здобув популярність та авторитет серед громадян міста. Тепер у нас діє 7 факультетів: медичний, факультет історії та краєзнавства, основ здорового способу життя, іноземних мов (польська та англійська), факультет психології та етики, основ інформатики та комп’ютерної техніки та факультет релігієзнавства.
Потрібно сказати, що аналогічні університети існують у багатьох містах та селах України. Викладачами виступають соціальні працівники, співробітники музеїв, лікарі, студенти навчальних закладів. Слухачі університету – це ті активні люди, які прагнуть долучитися до європейської системи пожиттєвої освіти. На окремі заняття до нас запрошують учителів, представників державних установ (управління соціального захисту, пенсійного фонду, юристів).
Усі охочі навчатися обирають факультет, який їм до вподоби. Вік не став перешкодою для того, щоб оволодіти таємницями комп’ютерів, вивчити мову Міцкевича та Шекспіра, поглибити знання з історії рідної землі тощо. Участь у хорі, танцювальні па, плавання, рукоділля сприяють нашому не тільки фізичному, а й духовному і моральному здоров’ю. Ми не уявляємо життя без відвідування музеїв, виставок, тематичних зустрічей. Намагаємося не відставати від своїх онуків, бо так приємно почути: «Ти, бабусю, у нас продвинута, крута». У багатьох із нас є інтернет, сторінки в соцмережах. Ми спілкуємося між собою, а ще ж маємо смартфони, айфони, які нам підкорилися. 
Наші викладачі прищепили нам не тільки нові сучасні знання, а й додали наснаги до активного життя. Це викладачі історії та краєзнавства Орися Вознюк і Богдан Янович, викладач релігієзнавства Олександр Ткачук, психолог Юлія Іванова, багато предметів викладали студенти Володимир-Волинського педагогічного коледжу. Знання з медицини ми поглиблювали завдяки лікарям різного профілю Володимир-Волинського ТМО. І звичайно, ми щиро вдячні Оксані Бистричан, нашому головному педагогу, яка очолює наш університет. 
«Коли я дію, то молодію», - так про себе скаже кожен слухач Університету ІІІ віку. На жаль, наше навчання на цілий рік було перервано карантином. Але ми щиро сподіваємося, що в жовтні воно набере нових обертів. 
Марія Гудзенко, слухачка Університету ІІІ віку, м. Володимир-Волинський
 

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: