Серед нас живе чимало людей, яких Бог щедро наділив талантами. Такою талановитою і яскравою особистістю є Іван Михайлович Кечма.
Його доля – це справжній роман з багатьма цікавими життєвими історіями.
Народився митець у селі Красноставі на Володимирщині, але батьки його працювали на залізниці у Львові. Малювати Іванко розпочав ще у 5 років.
У дитинстві намалював портрет Сталіна і за це у батьків були проблеми, адже малювати вождя дозволялося лише вибраним художникам. Але навіть цей життєвий випадок не затримав у хлопця бажання творити. У 5 класі акварельними фарбами намалював портрет Тараса Шевченка. У житті здобув фах слюсаря і майстра з пошиття. Працювати розпочав ще з першого класу – допомагав мамі формувати цеглу, щоб заробити на прожиття, а у 18 років трудився далеко від дому – у республіці Комі на будівництві. У Казахстані навчався в училищі механізації, працював на тракторі.
Також навчався у школі прапорщиків у Білорусії, там колега умів різьбити по дереву, то й самому захотілося щось навчитися. Дружина подарувала пану Івану набір різців, він читав різну літературу й освоїв мистецтво різьби по дереву. Згодом з під його талановитих рук почали з'являтися картинки вирізьблені з дерева та інші корисні в побуті речі – кухонне приладдя, речі побуту.
Життєві дороги пана Івана водили його багато де – він побував у Казахстані, Львові, на Кубані та Миколаївській області. Також служив у армії та працював інструктором у пожежній частині. Трудився у сільгосптехніці.
Ще зі шкільних років любив читати твори Миколи Гоголя. З юних років писав вірші, друкувався у газеті «Піонерська правда». Рецензії на його вірші писав відомий поет Роберт Рождественський, який рекомендував йому читати більше поезій поетів-класиків.
Поштовхом до малювання стала дружня порада колеги-художниці Зіни Люліної, яка підбадьорила його і заохотила повернутися до заняття, яке йому відоме з дитинства.
Також дуже вплинула на нього бесіда із художником Леонтієм Татарчуком, який попросив намалювати картину «Таємна вечеря». Зі світлої пам'яті Леонтієм Татарчуком їх поєднувала творча дружба, душевне спілкування.
Серед творів художника Івана Кечми переважають картини на козацьку тематику, а також портрети родичів, натюрморти та краєвиди природи, ілюстрації українських народних пісень. Часто картини супроводжуються його авторськими віршами, або ж навпаки – спочатку пишеться вірш, а потім з'являється ідея картини. Тож з 2006 року розпочав серйозно малювати, у 2007 році відбулася перша виставка, у 2009 році – друга, у 2011 році – третя.
Роботи Івана Михайловича виставлялися також у Луцьку, Києві, а різьбленні творіння є навіть у Канаді. Тож про пана Кечму можна сказати, що він чоловік із золотими руками.
Нещодавно у художній галереї культурно-мистецького центру відбулася ювілейна виставка Івана Кечми «Погляд крізь призму років», яка зібрала шанувальників його творчості. На ній чудові патріотичні картини, які передають дух вільнолюбного козацького народу. На окремих картинах – Василівська церква у Володимирі, чудова природа рідного краю. Зрештою, сам пан Іван полюбляє козацький стиль – стрижка з оселедцем і вишита сорочка.
Картини Івана Михайловича прикрашають книгу Миколи Веремчука про походження козацьких прізвищ.
Про себе Іван Кечма написав такий вірш, який передає його творчий потенціал і відображає життєвий шлях:
Малюю я ще з п'яти літ,
То стінгазети, то портрети,
Ніхто уваги не звертав, були другі пріоритети.
Та осінь впала на чоло,
Рука до пензля знову потягнулась,
І натягнувши полотно я показав,
Як це відбулось.
Зблизька – це всього лише мазки.
А здалеку – картини.
В душі моїй тепер вони – найкраща половина.
Зима вже скроні виділяє,
Скільки лишилось?
Я не знаю,
Але без пензля і різця
Я себе тепер не уявляю.
Життєва стежина Івана Кечми дуже плідна – 4 дітей, онуки та правнуки та гарні картини та витвори з дерева.
Тож побажаймо талановитому художнику Івану Кечмі ще багато років творити прекрасні роботи під мирним небом України та радувати людей своєю самобутньою творчістю.
Богдан Янович.
Коментарі