Загальновідомо, що роль особистості у творенні історії – величезна. В історії України було чимало людей, які багато зробили для позитивного іміджу нашої Вітчизни. Один з них –Великий Київський князь Володимир Святославович.
Цю людину знають як Хрестителя Київської Русі. У релігійній літературі зазначається, що він, будучи язичником, прозрів і прийняв християнство. Через це Православна церква залучила його до лику рівноапостольних діячів – тобто він вважається рівним апостолам, бо за його правління християнство офіційно стало державною релігією на теренах Русі-України. Звісно, що таке рішення має і інше пояснення: у язичництві кожне плем'я мало свого бога і свого князя, а це не сприяло об'єднавчим процесам в державі. За правління Володимира Великого відбулося об'єднання східнослов'янських племен в могутню державу – Київську Русь, яка займала територію від Карпат до Волги, від верхів'я Дніпра і до Чорного моря, а столицею став Київ. Згідно християнського вчення є один Бог на небі і один правитель на землі, тому для князя така віра була вигідною. Зрештою, щоб мати культурні, торговельні, династичні контакти з сусідніми європейськими державами, які вже були християнами, то і князь мусив прийняти цю релігію.
Володимир Святославович об'єднав племена дулібів, волинян, тиверців, уличів та інших в єдину державу. Він запровадив адміністративну реформу- Київська Русь була поділена на окремі уділи довкола великих міст , на чолі яких стояли сини князя (у нього їх було 12), або його довірені особи, які отримували землі в обмін на військову службу (забезпечували оборону держави). Володимир збудував потужні фортеці у Чернігові, Новгороді, Переяславі, Полоцьку. Він взяв під свою владу плем'я волинян і їх місто Волинь (тепер село Городок у Польщі) і на противагу йому збудував місто-фортецю Володимир над річкою Лугою, тим самим зміцнив західні рубежі Київської Русі. Князь карбував власну монету- так звані срібляники, на її реверсі (зворотна сторона) зображено тризуб, який нині є державним символом України, а первісно – то родовий знак князів Рюриковичів, з яких походив і сам Володимир Святославович.
Запровадження християнства у Київській Русі, здійснене Володимиром Великим, мало величезне культурне значення, адже разом з цією релігією на наші землі прийшла оригінальна архітектура, сакральний живопис (іконопис), освіта, філософія, монастирі як центри освіти, благодійності. Проте, серед істориків є різні думки щодо одного питання: де народився князь Володимир? У радянській літературі писали однозначно: відомий історичний діяч, хреститель Київської Русі народився у селі Будник неподалік Пскова у Росії.
Кілька років тому знаний український історик, професор університету Львівська політехніка Юрій Диба запропонував цікаву гіпотезу про місце народження Володимира Великого. У літописі сказано, що князь народився у селі Будутино і цим селом володів монастир Пресвятої Богородиці. Як відомо, батьком Володимира був син княгині Ольги, князь Святослав. Він закохався у Малушу (вона була служницею княгині Ольги, хоча й сама походила з княжого роду), від цього зв'язку народився хлопчик Володимир, якому судилося стати відомою історичною особистістю. Ольга була невдоволена, що її невістка –служниця і відправила вагітну жінку у родовий маєток її батька – князя Мала, який знаходився у селі Будятичі (Іваничівського району). Тут і народився майбутній хреститель Київської Русі. Відомо, що село Будятичі в той час належало Зимненському монастирю Успіння Пресвятої Богородиці, було його власністю (згадаймо літописну згадку подану вище). Таким чином, вважає Юрій Диба, його гіпотеза має логічне пояснення: і село Будутино (Будятичі) і монастирю воно в той час належало.
Оскільки князь народився на Волині, то зрозумілою є його прихильність до цього краю: тут він бував на полюванні, відвідував Зимненський монастир, а найголовніше – зміцнив місто–фортецю, яку назвав своїм іменем – Володимир.
З літописів відомо, що князь Володимир був благодійником: автор згадує «Володимирові пири» (бенкети) які він влаштовував, щоб нагодувати бідних людей. А для будівництва Десятинної церкви у Києві правитель давав десяту частину від своїх прибутків. У згаданому храмі він був похований (помер у 1015 році).
Народ любив свого князя, у піснях того часу його лагідно називали «Володимир Красне Сонечко».
Минуло понад тисячу років від тих подій – князь увіковічнений на багатьох пам'ятниках і українських гривнях, але найголовніше – він живе у пам'яті народу.
На мою думку, гіпотеза Юрія Диби про народження князя Володимира на Волині цілком правдоподібна. Князь Володимир любив Волинь, а пам'ять про нього залишилася і у назві нашого княжого міста.
Богдан Янович.
Коментарі