Чоловік покинув місто і переїхав у село заради улюбленої справи – тваринництва, мріє створити у Сельці тактильний зоопарк

Публікації

Чоловік покинув місто і переїхав у село заради улюбленої справи – тваринництва, мріє створити у Сельці тактильний зоопарк
Чоловік покинув місто і переїхав у село заради улюбленої справи – тваринництва, мріє створити у Сельці тактильний зоопарк

Юрій Веремчук уже давно вирощує велику кількість кроликів. У господаря, коли він проживав у Володимирі-Волинському, були навіть павичі. Та нещодавно пан Юрій переїхав у село Селець Зимнівської громади, і віддразу ж у його господарстві з’явилося поповнення – декілька овець і баран особливої породи.
Як розповідає Юрій Веремчук, ідею придбати овечок підказав йому батько, бо бачив, скільки син витрачає ресурсів на догляд за кролями. 
- Батько мені порекомендував спробувати займатися вівцями, бо з ними простіше, - каже пан Юрій. – Тим більше, придбали будинок у такій місцині, що тут гріх не тримати живність, яка пасеться. Поруч у нас є пасовисько, річка, став, місця для вигулу достатньо. Із вівцями простіше набагато, вони не вибагливі до харчів. У мене романівська порода овець. Є один баранчик. Вони вдвічі менші, ніж звичайні вівці, і цінні тим, що народжують два рази на рік по 3-4 ягнят. Сама по собі порода дуже спокійна. І ще один фактор, чому я їх обрав: вони зовсім не пахнуть, як звичайні вівці. Навіть м’ясо не має яскраво вираженого запаху, і відсутній підшкірний жир. Сподіваюся, що наступного року вже спробую власну баранину.
Переїзд відбувся не лише через овець, а загалом через господарство. Сам Юрій виріс у селі і в місті себе вже давно не бачив, хоча прожив там п’ятнадцять років.
- Зараз дуже радію, що продав будинок у Володимирі, а тут у Сельці купив. Коли я сюди приїжджаю і працюю до 2-ї години ночі, то в місто не хочеться їхати, - запевняє чоловік. – Цей будинок купував заради розвитку господарства. Я кроликів вирощував багато років і буду продовжувати цим займатися. Окрім цього, хочеться ще щось тут тримати. Узагалі в мене в планах створити в Сельці тактильний зоопарк, щоб люди могли прийти і погратися з тваринками та щоб були тваринки різні, не лише кролики і вівці. Я вже придивляюся до цін на поні, на ослика, козуль. І навіть хочу страусів завести.
Коли пан Юрій жив у Володимирі, то були в нього в господарстві і павичі, і фазани, і голуби. Зараз же хоче також їх завести. Мусив продати, бо для них на новій території поки не було необхідних умов. Але невдовзі все обіцяє облаштувати. Відносно кроликів, то з ними простіше. Господар просто перевіз клітки.
- Звичайно, що все це робиться не за один день, але будемо до цього йти, - каже Юрій Веремчук. – Доглядаю за господарством більше для свого задоволення. Я не хочу жити в місті чи їхати на заробітки, а хочу бути тут і працювати біля тварин. Проте ця справа також має приносити доходи, щоб забезпечити сім’ю і розвивати тваринництво надалі.
Щодо кроликів, чоловік каже, буде зменшувати кількість порід у своїй колекції. На сьогодні чоловік утримує 12 різновидів пухнастиків і запевняє, що це дуже важко, адже постійно потрібно контролювати процес їхнього розмноження, дивитися за тим, щоб не спарювалися близькі по крові особини. Для цього господар веде десятки зошитів.
Серед жителів обійстя сім’ї Веремчуків є навіть білочка і шиншили. Як розповідає пан Юрій, це вже можна назвати початком втілення мрії – створення тактильного зоопарку.
- На сьогодні цього дуже не вистачає нашим дітям. Як приїжджає моя донька, то вона забуває про свій телефон і проводить час у спілкуванні з тваринами. Думаю, що багатьом дітям та й дорослим у наш час цього не вистачає, -  розповідає господар.
Переїзд у село для сім’ї став черговим новим стартом. І пан Юрій твердо впевнений, що у них буде все добре. Прогнозів щодо розвитку справи поки не робить, та каже, що максимально старатиметься йти до своєї цілі. 
Загалом господарство вимагає багато ресурсів як фінансових, так і фізичних. На жаль, поки прибутку від свого захоплення чоловік не отримує, тому працює на будівництві, щоб зароблене вкладати у справу.
- Зараз при невеличкому господарстві я вкладаю щодня в нього 600 гривень, - розповідає Юрій Веремчук. – Зрозуміло, щодня на таку суму я не продаю нічого. Але не шкодую жодної гривні на улюблену справу. Якщо це приносить мені задоволення, навіть коли я тут працюю до 2-ї години ночі, то це важливіше за гроші. Тут зникає будь-який стрес і покращується настрій. Хтось любить риболовлю, хтось – якусь іншу справу, а я люблю тварин. Для мене побільше б цієї живності, і різної.
Олексій Біянов, с. Селець Зимнівської громади

Розділ новин: 

Коментарі

А про інше своє "захоплення" ні слова)))

Коментарі

Схожі новини: