Стаття присвячена до 150-річчя з дня народження видатного вченого-сходознавця, академіка НАН України Агатангела Кримського
Кримський татарин, мовознавець світового рівня Агатангел Кримський 120 років тому писав: «Боротьба Росії на території Сирії та Лівану триватиме, зміниться тільки зброя». Це були пророчі слова.
1970 р. на сесії Генеральної асамблеї ЮНЕСКО ім’я українського вченого Агатангела Юхимовича Кримського внесено до переліку видатних діячів світу.
Існує так званий ListofPolyglots (список поліглотів), він вміщує два українські прізвища. Це Костянтин Тищенко та Агатангел Кримський, якого вважають експертом із 34 мов, хоча говорив він понад шістдесятьма мовами.
Неможливо переоцінити вклад академіка Кримського для української науки та нації зокрема. Тому вивчення його праць, поглядів та діяльності є актуальним питанням і сьогодні.
Агатангел Кримський у студентські роки
У 1918 р. Агатангел Юхимович Кримський був запрошений М.П. Василенком та В. І. Вернадським для створення Української академії наук. Засновники мали на меті відроджувати українську культуру, національну свідомість, самоутвердження національної мови. Основною концепцією в організації вищої наукової інституції була незалежність від зовнішніх впливів.
Кримський очолив кафедру арабо-іранської філології з однойменним кабінетом, що був створений на основі унікальної бібліотеки науковця. Агатангел Юхимович головував разом з Д. І. Багалієм в Гербаістично-археологічній комісії. Працював над власними монографіями «Хафіз та його пісні», «Історія та її література», «Історія Туреччини» та багато інших.
Українська академія наук, 1918 рік
Кримський, будучи ще студентом, писав: «Кожнісіньку вільну од «оффіціальних» занять я присвячував Україні. Перша ознака національности є мова, ею найперше й заклопотався…». Ставши академіком, він приділяв велику увагу питанню національного відродження. Вже у 1918 р. заснував Комісію живої української мови. Складені під керівництвом Кримського та за його безпосередньої участі «Найголовніші правила українського правопису» (1921 р.) стали першим офіційним стандартом для всієї України.
«Найголовніші правила українського правопису» (1921 р.)
Неодмінний секретар прийняв на себе весь тягар науково-організаційної роботи, адже невдовзі після заснування УАН В. І. Вернадський поїхав з України та згодом відмовився від президентства, а наступні президенти не займалися організаційними питаннями.
У роки війни, з її частими змінами влади та економічною нестабільністю, найголовнішими завданнями були зберегти академію й поповнити її склад новими науковими силами.
1919 р. м. Київ захопили більшовики. Академія ледь животіє. Вчені пишуть свої праці на старих афішах розчиненими у воді хімічними олівцями, приміщення не опалюються. Академія постійно замерзає.
На початку 20-х років влада більшовиків починає втручатися в академічне життя та реорганізовувати УАН, фактично вчені втрачають права автономії у вирішенні наукових питань. «Незважаючи на весь мій опір, прийнято непрактичний абсурдний спосіб керування академією. «Спільне зібрання» матиме дуже обмежені права і функції, а його давні права та права господарського правління переходять до Ради Академії» (лист до Д. І. Багалія 20.03.1921 р., Київ), – так пише Кримський до Багалія з приводу зміни Статуту.
Радянська влада апріорі не могла вважати Кримського своїм прихильником, адже він категорично відкидав тезу про «спільну колиску трьох братніх народів», відстоюючи гіпотезу щодо самостійності української мови, котра вже в ХІ столітті постала «як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця».
Тим часом професор, викладаючи у Київському університеті, створює потужну школу сходознавства в українській науці, а з 1921 р. очолює Інститут української наукової мови. Кримський майже зовсім втратив зір, його очима стає секретар Микола Левченко, пізніше вчений його усиновив.
Наркомос приймає абсурдні кадрові рішення, щоб поставити на чолі ВУАН своїх людей. У 1926р. було засновано кафедру єврейської культури. НКО намітив співробітників кафедри: т. в. о. керівника призначено Н. І. Штіфа, юриста за фахом; на дійсного члена та керівника секції історії – А. І. Слуцького, завідуючого педагогічним технікумом, який не мав навіть вищої освіти, зате був членом КП(б)У, та інших осіб без наукової кваліфікації. На це в офіційному листі до Укрнауки, разом з президентом академії В. Липським та віцепрезидентом С. Єфремовим Кримський пише: «Академія наук визнає величезну вагу дослідничної катедри єврейської культури. Але вважає, що люди, які працюють на цій катедрі і мають підготовлювати майбутніх професорів, повинні задовольняти і науковим вимогам…».
Це була досить смілива критика влади в часи репресій проти інтелігенції. Але це показує прагнення неодмінного секретаря зберегти науковий потенціал академії.
Надмірно дратувало раду те, що А. Ю. Кримський та й інші старі академіки лишались вірними традиціям громадського, академічного наукового життя, захищаючи діячів науки і культури від політичних переслідувань.
Із подачі революційної влади, її ворожого ставлення до інтелігенції, дуже часто арештовували вчених. На захист науковців Кримський розробив такий план порятунку: на засіданні спільного зібрання відразу сповіщалося про арешт і приймалося рішення клопотати перед владою та урядом про звільнення людини. Писався колективний лист від академії, який майже завжди приносив позитивний результат.
У січні 1928 р. в Академії наук працювала так звана «ревізія». У березні 1928 р. в Харкові були зачитані висновки «ревізії». Вони стосувалися і неодмінного секретаря; зокрема зазначалося, що політичні питання, обговорювані на спільному зібранні, не завжди мають радянський характер. Кримському дорікнули за зв’язки з іноземними вченими та за клопотання на захист науковців, підданих політичним репресіям.
У травні під тиском влади відбуваються перевибори президії. Запропонований на посаду неодмінного секретаря О. Корчак-Чепурківський на таємному голосуванні не був обраний, більшість голосів отримав Кримський. Це свідчить про беззаперечний авторитет ученого. Хоча Агатангел Кримський не був затверджений на посаді, але він фактично протягом 1929-1930 років вирішував внутрішні академічні питання.
Агатангел Юхимович Кримський
Дуже великим ударом для Кримського був арешт Миколи Левченка. Напевно, вперше в житті вчений не знав, до кого звернутися. Він врятував десятки колег, а не міг врятувати свого названого сина. У розпачі Агатангел Юхимович пише до В. П. Затонського: «Вчиніть для мене справедливість, дайте змогу докінчити старечі, послідні роки мого життя в плідній науковій праці на користь радянській українській культурі. Треба гадати, що я вже геть-геть доживаю своє життя». Йому ніхто не відповів.
Агатангел Кримський з Миколою Левченком на могилі Аглаїди Матвіївни Кримської. (кін. 1920-х рр.)
У 1939 році, напередодні четвертого поділу Речі Посполитої і вересневого взяття під захист західноукраїнських земель, Агатангела Кримського було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора і він став академіком-орденоносцем – «за заслуги в галузі філології».
У 1941 році постановою НКВС Кримського оголосили «ідеологом українських націоналістів, який упродовж років очолював націоналістичне підпілля». Його разом з іншими українськими патріотами заарештували і відправили до кустанайської в’язниці в Казахстані. Невдовзі він помер, за однією з версій дослідників, унаслідок жорстоких тортур.
Будинок, в якому жив і працював академік А.Ю. Кримський (м. Звенигородка, Черкащина). Пам’ятка історії. Сучасне фото.
Отже, ми можемо стверджувати, що фундаментальна українська наука зародилася разом зі створенням Академії наук України, біля витоків якої стояв Агатангел Кримський. Для подальшого розвитку науки академік залишив у спадок власну бібліотеку, яка налічує більше чотирнадцяти тисяч книг. Він зберіг унікальні приватні фонди наукової літератури інших академіків.
Зараз ми маємо Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського. Володимир-Волинський педагогічний коледж носить його славетне ім’я.
Володимир-Волинський педагогічний фаховий коледж ім. А.Ю. Кримського. Сучасне фото.
Цьось Василь Анатолійович, викладач вищої категорії Володимир-Волинського педагогічного фахового коледжу ім. А.Ю. Кримського Волинської обласної ради
Коментарі