Життя – це річка, яка протікає дуже стрімко. Але спогади про минулі часи можна дізнатися із книжок, із розповідей старожилів, а також із фотографій.
Серед цікавих світлин старого Володимира варта уваги одна із зображенням костелу святих Якима і Ганни та дзвіниці.
На ній зображено центральну площу міста Володимира – площу Героїв. Колись через неї проходила Фарна вулиця. Старожили розповідали, що цією вуличкою полюбляла прогулятися міська молодь. Фарою називався парафіяльний костел святих Якима і Ганни. Перший костел у Володимирі був збудований ще у 13 столітті та називався на честь Пресвятої Діви Марії, але він не зберігся до наших днів. У 16 ст. княгиня Ганна Збаразька будувала костел, який згорів під час великої міської пожежі. І вже у 18 столітті збудували той костел, який ми бачимо нині. Він був збудований завдяки підтримці Мартина Божидара Підгородненського, який був хорунжим (військовим) і за сприяння католицького єпископа Адама Войни Оранського. Костел зведений у стилі пізнього бароко.
Сама площа у різні періоди мала різні назви. У 1916-1918 роках центральна площа Володимира називалася площею Франца-Йосипа, названа так вона була на честь австрійського імператора, адже кілька років місто Володимир було під австрійською владою. У цей час у місті знаходилися Українські Січові Стрільці, серед них було багато освічених людей, тому вони сприяли відкриттю у Володимирі української чотирикласної школи імені Тараса Шевченка.
Проте, цікавим моментом на цій світлині є дзвіниця костелу, яку було також збудовано у 18 столітті. Дзвіниця розташовувалася праворуч від центрального фасаду костелу, мала вигляд арки із трьома нішами, у них розташовувалися дзвони. Дзвони сповіщали час, а також закликали християн костелу до молитви.
Також вони сповіщали про приїзд високих гостей. Відомо, що коли наприкінці 18 століття до Володимира приїздив останній польський король Станіслав Август Понятовський, то дзвони сповіщали про це жителів міста.
Сам король відпочивав у будинку, де нині знаходиться магазин «Галантерея».
Студенти Володимирського колегіуму вітали його п'ятьма мовами. Колегіум знаходився у тому приміщенні, де нині монастир Дванадцяти Апостолів (поблизу Собору Різдва Христового).
Територія перед костелом була вкладена бруківкою, як і вся площа. Місто було гарним і чистим, тому дуже дивувало приїжджих із різних регіонів. Ще у 1939 році воно було європейським: бруківка, їздили коляски запряжені кіньми, по вулицях ходили люди у гарному європейському вбранні.
Справді дзвіниця надавала особливого шарму місту. Шкода, що її знесли уже після приїзду Микити Хрущова.
Тепер лише старі світлини нагадують нам, яким було колись середмістя Володимира. А ще про це пам'ятають старожили. Тож варто берегти старовинні пам'ятки, щоб передати їх нащадкам.
Богдан Янович, науковий співробітник Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі