Божий світ і смішний світ. Це два різні світи. Ці світи один другого вимикає і заперечує. Божий світ – це світ Світла, його не можна умертвити і розіп’яти. Світло не розпинається. Ісус до Марії Магдалини казав: «Чого шукаєш живого серед мертвих? Його тут немає!». Божий світ – це світ Віри. Віра – Ві-Ра. Ві – то є Рух, щоб коні почали рух, щоб покласти скиби. Потягнули плуга і поклали в ці скиби життя для посіву зерна. Ра – то є сонце джерельного життя. Віра – то рух до сонця. І тут нічого не можна відняти і нічого не можна додати. Це є вічність життя, про яке так виразно прорекла Леся Українка: «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!». Це дерево вічності і незборимості українського Духу. Пригадаймо пророчі слова нашого Кобзаря:
Сім літ сокира Божа ліс стинала.
І пожарище не вгасало.
І мерк за димом божий світ.
Війна Московії в Україні вже кровоточить вісім літ. Як описував великий Пророк: «Билини навіть не осталось;/ Тілько одним одно хиталось/ Зелене дерево в степу.../ (То дерево українського духу) Одним єдине при долині/ В степу край дороги/ Стоїть дерево високе,/Покинуте богом./ Покинуте сокирою,/ Огнем не палиме,/Шепочеться з долиною/ О давній годині./ І козаки не минають/ Дерева святого./ На долину заїжджають,/ Дивуються з його,/ І моляться, і жертвами/ Дерево благають,/ Щоб парості розпустило/ У їх біднім краї».
Не ми будемо проситися в ЄС. Європа буде проситися до нас, яка так панічно перелякалася, глибоко співчувала і спостерігала, коли йшла косовиця смерті.
Смішний світ – світ темряви. А життя не може існувати в темряві. Темрява зведена на підвалинах брехні і запереченні життя. Це світ маніакального марення, властивого тим, хто хоче панувати над усім світом. За Франком це світ, де «багно гнилеє між країв Європи,/ Покрите цвіллю, зеленню густою!/ Розсаднице недоумства і застою,/ Росіє! Де лиш ти поставиш стопи,/ Повзе облуда, здирство, плач народу,/ Цвіте бездушність, наче плісень з муру./ Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»/ Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»/ Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,/ Лиш, мов упир, із серця соки ссеш…/ Свобідний дух або тікати мусить,/ Або живцем вмирає в твоїм гробі».
Смішний світ – світ самоїдства. Його напрямки і віхи, по яких він іде, то є віхи страху. Його виразно розшифрував Василь Стус. Він казав, що це є світ, який відслідковує в людині все людське і Боже та умертвляє його. Це світ брехні, який упаковує в пакунки брехні щастя, яке до ран уже не прикладеш: «…Бо шкода праці:/ Сидить при ватрі плем’я самоїдів,/ Щасливо позіхає. На вогні/ Печеться м’ясо. В казані окріп/ Переливається. Сьорбають юшку…/ Мізкують, з кого б смажити печеню,/ Щоб стало на сніданок і обід./ Кульгавий день відходить, бо печерний/ Ікластий лютий смерк не западе,/ Допоки аж останній самоїд/ Не з’їсть самого себе і помре/ Із філософським виразом. Мовляв,/ Життя коротке, а – забракло м’яса».
Отак ото багно гниє на Сході Європи. Своєю маячнею вирушило у козацьку Україну. Так собі у парадній формі та при медалях хотіло градовою хмарою пробігтись по Україні й шугнути в Європу і там установити норму темряви. Але не вийшло. І ось тут доречно навести слова Бориса Олійника: «Я тим Боржник, що є українцем з Роду. Багата моя Січ була не п’яним скотом. Могутніми синами! І коли панічно борсалась перед врагом Європи. Я їх послав на смерть, щоб Ви і ми жили!»
Так є і так мусить бути! Світ має жити за нормою Світла!
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Де немає святої Волі, там не буде добра ніколи!
Від імені і за дорученням Дмитро Себій
Коментарі