В останню путь Миколу Вітрука проводжали всім Красноставом…
Цьогорічне Різдво видалося на рідкість холодним. А для жителів Красностава другий день свята став ще й моторошним, бо село вмить облетіла жахлива новина, що неподалік власного обійстя, розташованого на краєчку населеного пункту, знайшли бездихане тіло молодого односельця Миколи Вітрука.
За розповідями селян, 23-річного хлопця сусіди напередодні запросили на хрестини в якості кума. Кажуть, що Миколі не дуже хотілося йти, але погодився, бо негоже відмовлятися від хреста. Пізно ввечері після закінчення вечірки друзі провели хлопця майже до подвір’я та порозходилися. А наступного ранку на цьому ж місці виявили заморожений труп.
Що ж призвело до трагедії? Чому Коля не пішов додому, а замерз на 20-градусному морозі? Достеменно вже ніхто не дізнається. У свідоцтві про смерть, підписаному патологоанатомом, йдеться, що молоде життя раптово обірвалося через гостру коронарну недостатність. Як з’ясувалося, серцево-судинне захворювання діагностували у хлопця давно. Саме з цієї причини він не призивався до лав Збройних сил. А балачки про те, що злий жарт зіграв випитий на хрестинах алкоголь, люди, які добре знали хлопця, спростовують. Кажуть, що ніколи не бачили його напідпитку. Навпаки, про нього розповідають тільки хороше, бо за своє коротке життя зробив багато добра.
Як і всі красноставські діти, Миколка спочатку навчався у місцевій початковій школі, потім – у Галинівській. Після дев’ятого класу вступив до Оваднівського професійного ліцею, де отримав спеціальність електрика та водія. Але ж у селі влаштуватися на роботу нереально. Проте цей тендітний та змалечку привчений до важкої селянської праці хлопчина не розгубився, не сидів склавши руки, а завжди знаходив заняття і заробіток. Вдома допомагав батькам доглядати за чималим господарством: кіньми, худобою та птицею. Крім цього, тваринам потрібно заготовляти багато сіна – і цей обов’язок взяв на себе. Як розповідає батько хлопця пан Валентин, Коля ніколи не відмовляв односельцям у допомозі – і городи обробляв з допомогою коней та власної грабарки, і порався на обійстях, не боявся ніякої роботи. А найбільше йому подобалося спилювати дерева, для цього навіть придбав бензопилу на власноруч зароблені гроші.
Багато теплих слів про хлопця почула й від селян. Кажуть, що мав спокійну добру вдачу, ні з ким не конфліктував, був уважним до оточуючих. Якщо бачив, що хтось тягне важку ношу, завжди пропонував свою допомогу. Як сказала одна жіночка, зараз мало таких молодих людей.
Смерть Миколи – це друга важка втрата для сім’ї Вітруків, адже три місяці тому, у жовтні, померла мама хлопця. Його молодший брат Валентин проходить строкову службу в армії у Черкаській області. На похорон приїжджав, але запізнився і не встиг попрощатися з Колею. А вдома, окрім батька хлопця, залишилася старенька бабуся. Пан Валентин колись працював водієм у колгоспі, а зараз також не має роботи. Тож не дивно, що сім’я проживає бідно.
Провести Миколу в останню путь вийшло все село. На поховання люди зібрали необхідну суму грошей – останній дар доброму другові та односельцю.
Міла Сергєєва, с. Красностав, Володимир-Волинський район
Коментарі