«Його пропозиція була настільки несподіваною, що я, не роздумуючи, сказала «так»

Сюрприз для коханої: розкішні троянди, діамантова каблучка і романтичне освідчення… у корпусі університету
Не важливо, де, коли і як зустрілися молодята, але їхній шлюб був точно укладений на небесах, адже зверху видніше, що ці хлопець і дівчина якнайкраще підходять одне одному. А організувати їхнє знайомство стало справою техніки у прямому сенсі. Для чого ж тоді вигадали соціальні мережі в Інтернеті?
Взаємна симпатія виникла блискавично, варто було лише подивитися на викладені фото. Після цього була нетривала переписка, і вже за тиждень, 21 квітня 2015 року, на вокзалі у м.Червоноград відбулася їхня перша зустріч.
Юля – студентка Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.Степана Ґжицького цього дня їхала з рідного Володимира на навчання у західну столицю, а Іван зустрічав її на пероні у Червонограді, де потяг робив зупинку. Хоча хлопець народився і виріс у цьому місті, на той час перебував вдома у гостях. По закінченні школи він подався на заробітки в Італію, де вже тривалий час працювали його мама та тітка, а в Україну приїздив лише на свята. Ось під час короткого відпочинку на рідній землі й відбулася знаменна зустріч.
Вони одразу впізнали одне одного. Для розмови було лише півгодини – до наступного потяга, яким Юля поїхала далі. Тоді Іван швиденько побіг додому, взяв усе необхідне та іншим транспортом подався слідом за нею.
Увесь наступний день молоді люди присвятили романтичному побаченню. Вони прогулювалися вуличками Львова, багато спілкувалися за філіжанками ароматної кави у затишних кафе. Потім хлопець поїхав у Київ, де його чекали справи, і вже за два дні знову повернувся у місто Лева до коханої, щоб бодай ще кілька годин побути поряд з нею.
Потім знову була Італія. Але не міг Іван довго втриматися під синім італійським небом, обмежуючись спілкуванням з Юлею по скайпу чи розмовами по вайберу. Треба було бачити її щодня, радіти кожній миті її присутності поруч. Заради цього, прийнявши рішення, він поїхав у Львів, винайняв житло, влаштувався працювати на склад іграшок.
…Протягом восьми місяців вони разом прокидалися, щоб подарувати одне одному ранкові усмішки та наповнити новий день новими емоціями, почуттями і життєвим сенсом. Логічним продовженням їхніх стосунків стала подія, що ознаменувала день 7 квітня, коли минув майже рік від часу знайомства молодих людей.
-У мене був вихідний, - розповідає Іван. – На великій перерві Юля на півгодинки прибігла додому, ми поспілкувалися, я провів її в університет, а сам пішов по квіти. Прихопивши заздалегідь придбану для заручин каблучку, я купив 23 червоні троянди і зателефонував коханій. Попросив, щоб вона вийшла на п’ять хвилин, мовляв, треба щось узгодити.
Розповідь продовжила Юля:
-Я вийшла у коридор, залишивши відчиненими двері аудиторії, де тривала лекція. Підійшов Іван і на очах у однокурсників та шокованого викладача вручив мені квіти, підніс каблучку і запропонував стати його дружиною. Пропозиція була настільки несподіваною, що я, не роздумуючи, сказала «так». Моя відповідь супроводжувалася гучними аплодисментами «глядачів».
Чудового літнього дня 19 червня минулого року відбулося їхнє весілля. Ця дата золотими літерами вписана в історію їхнього спільного життя. А в наступному записі, датованому 16 жовтня, зазначено, що у молодого подружжя Кутвіцьких народилася донечка, яку назвали Еліною.
Щасливий, але схвильований майбутній татусь разом із дружиною зустрічав появу на світ маленького дива і, як міг, підтримував її у такий непростий момент.
І весілля, і хрестини маленької Еліни відзначали у Володимир-Волинському ТКЦ «Княгині Ольги». Працівники закладу забезпечили чудову організацію святкувань, накрили для гостей смачні столи, допомогли підкреслити особливу урочистість цих подій. Юля каже, що й надалі із задоволенням замовлятимуть банкети саме у цьому закладі.
Після весілля молоде подружжя проживає з батьками Юлі у Володимирі. Завдяки допомозі та підтримці близьких людей молодій матусі не довелося брати академвідпустку в університеті. Вона успішно продовжує навчатися, але дистанційно.
Зазвичай казки закінчуються весіллям головних героїв, а в реальному житті все інакше. Без сумніву, найцікавіше у Юлі з Іваном ще попереду. У подружжя великі плани на майбутнє. Вони обоє мріють, щоб в їхній дружній сім’ї завжди панували взаєморозуміння, підтримка, повага. Щоб усі були щасливі та здорові. А як дасть Господь, у Елінки колись з’явиться і братик…
На даний час Іван готує необхідні документи, аби забрати до себе в Італію найдорожчих дівчаток. А привезти дружину і донечку є куди.
Мама Івана Надія Болеславівна уже 13 років працює в Італії, де, як багато наших співвітчизниць, доглядає літніх людей. Заробітчанський стаж сина складає вже шість років. Упродовж цього часу за кордоном Іван займався перевезенням пасажирів на рейсових автобусах. На зароблені кошти Кутвіцькі придбали будинок у годині їзди від Неаполя.
-Чи не лякає Вас майбутній переїзд, адже доведеться жити під одним дахом зі свекрухою? - таке запитання адресую Юлі.
-Навпаки. У нас склалися чудові стосунки, ми стали подругами. Надія Болеславівна – хороша людина. З нею можна пожартувати і навіть на чоловіка пожалітися – завжди підтримає мою сторону. І взагалі, цікаво поїхати в Італію, де я ще ніколи не була, попрацювати декілька років і повернутися додому. Постійно проживати за кордоном мені б не хотілося.
Втім, робити якісь прогнози – справа невдячна, адже життя саме все розставить по місцях. Навіть проживаючи за кордоном, Юля має на меті продовжувати навчання в університеті, де здобуває фах менеджера сільськогосподарської сфери, і, звісно, доглядатиме за дочкою. Іван повернеться до звичної роботи, а у вільний час буде не лише допомагати дружині, а й навчатиме її італійської мови, якою сам володіє досконало. До речі, чоловік каже, що вивчити італійську можна швидко – була б мотивація і бажання. Особисто йому для цього знадобився місяць. Коли він вперше приїхав на Піренеї, знав лише декілька італійських слів на побутову тематику і міг вітатися. Опанувати мову допомогла тьотя, у якої жив на початках, італійське оточення та аудіозаписи уроків, які щодня качав з Інтернету і самостійно займався.
* * *
Так склалося, що молодому подружжю ще не випадало нагоди відпочивати разом. Участь і перемога у нашому конкурсі дасть таку можливість. Тож побажаємо цій молодій парі успіху та здійснення всіх мрій!
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі