Лисиця – найпоширеніша тварина наших широт. Правда, звичайну руду лисицю можна зустріти в багатьох місцях планети: у тундрі, в лісах, в болотистій місцевості, в чагарниках, на сільськогосподарських угіддях, на пагорбах і в ярах. Водяться лисиці на Кавказі, в Середній Азії (тільки не в пустелі), в Північній Африці, на Близькому Сході. Та все ж вони віддають перевагу європейським просторам.
Руда хитрунка – улюблениця українського фольклору. Незважаючи на те, що лисиця весь час чинить капості, вона все-таки чимось викликає і симпатію. Так ще 20 років тому зустріч із лисицями була рідкісною. Зате жіночі шапки і комірці з лисячого хутра були справжнім брендом, і щасливою вважали жінку, чий чоловік займався лисячим промислом.
Нині часи змінилися. Зникли шапки та коміри, стали немодними, зате лисиці вільно гуляють околицями міст, сільськими вулицями. Господині ж щоразу після «візиту» рудої гості не дораховуються домашніх птахів, а господарі – кролів.
За своєю природою лисиці – тварини досить відкриті. Вони люблять простір і ховаються лише тоді, коли відчувають близьку небезпеку. Задля того, щоб впіймати здобич, лисиці здатні ризикнути життям. Так, вони надто близько підходять до людських осель, пробираються через паркани, можуть пошкодити дверці курників та крільчатників. Досить часто лисиці починають «загравати» із собаками і ті перестають на них гавкати.
Та все ж останнім часом лисиці просто знахабніли. Їх розвелося дуже багато. Небезпека цих тварин не тільки в тому, що вони знищують домашню птицю. Лисиці є переносниками різноманітних інфекцій, які вони підхоплюють на берегах застійних водойм, особливо боліт, у чагарниках, на смітниках. Найнебезпечнішим є сказ лисиці, що легко передається собакам. Скажені лисиця і собака, вкусивши людину, заражають її смертельною хворобою. Та якщо для собак є щеплення, то лисицю ніхто ніколи не вакцинує, хіба що в заповідниках.
Чому ж лисиць розвелося так багато? Як пояснюють мисливці, відстріл цих тварин є невигідним. Зник попит на шкірки, а один патрон коштує надто дорого. Якщо брати до уваги те, що не завжди вдається вцілити, постріли обходяться в солідну суму.
То що ж робити? Як уберегти господарство? Тут, напевно, вихід один. На допомогу прийде сама природа. Голландський філософ Янг Янсон писав: «Усе, чого забагато, приречене на зникнення». Ще в сиву давнину господарями земної кулі були страхітливі велетні-динозаври. Минув час, і цих потвор можна побачити тільки у фантастичних фільмах. Чи не чекає те саме на лисиць? Адже людство вже пережило щось подібне з вовками, які були загрозою не тільки для великої худоби, а й для людей. Нині популяція вовків значно зменшилася, оскільки доведені до відчаю люди почали їх знищувати будь-якими способами: отрутою, капканами, задимленням лісових смуг і т. д.
Та подібні питання в сучасному світі такими стихійними методами вирішувати не можна. Тут має бути чітке державне керівництво. Повинні сказати своє вагоме слово вчені, екологи, бо знищити унікальних тварин, стерти їх з лиця землі – це злочин перед природою, який вона нам не пробачить.
Антоніна Булавіна
Коментарі