Як відро полуниці об’єднало закохані серця

Зараз у подружжя Анастасії та Андрія Свинобоїв підростає маленький Богданчик.
Ці двоє молодих людей помітили одне одного ще під час навчання у Володимир-Волинському ВПУ. Але оскільки здобували освіту на різних відділеннях, тривалий час знайомі були лише візуально. Та й це не дивно, адже зробити перший крок назустріч об’єкту своєї симпатії буває ой як важко…
Світловолоса красуня Настя Пікута народилася і зростала у с. Бубнів Володимир-Волинського району. Закінчивши дев’ять класів місцевої школи, дівчина пішла вчитися на продавця. І в стінах навчального закладу серед величезної кількості учнів її погляд все частіше зосереджувався на одному чорнявому хлопцеві з виразними карими очима та м’якою усмішкою. Вона відчувала, що її уподобання має зворотній зв’язок, бо теж ловила на собі неоднозначні погляди незнайомця. Проте нагоди познайомитися ближче ніяк не випадало. Андрій вчився на електрика, і в їхньому оточенні не було спільних знайомих.
Швидко промайнув період навчання в училищі. Після випускного Настя влаштувалася офіціанткою у піцерію «Каскад» і щодня їздила з Бубнова у Володимир на роботу. Андрій же продовжив навчання у ВПУ, аби отримати поглиблену спеціалізацію. Здавалося, їхні доріжки розійшлися назавжди, так і не перетнувшись. Проте путі Господні незвідані, і те, що має статися, обов’язково відбудеться.
Одного літнього дня 2014 року до Насті на роботу зайшла її найкраща подруга Яна у компанії… Андрія. Виявляється, вони товаришували. Ось так несподівано й відбулося доленосне знайомство. Молоді люди обмінялися телефонами, відтоді періодично надзвонювали одне одному і спілкувалися як друзі.
Так в одній із розмов Настя розповіла Андрію, що у неї цьогоріч видався чудовий урожай полуниці. Дізнавшись, що у хлопця таких ягід немає (хоча й проживає у Володимирі у батьківському приватному будинку з невеликою присадибною ділянкою), дівчина пообіцяла, що неодмінно поділиться з другом ароматними вітамінами. Обіцянку виконала швидко - уже наступного дня у Насті на роботі Андрія чекало ціле 12-літрове відро смачної насолоди.
-Він зайшов забрати полуницю, подякував за подарунок та пішов додому, - розповідає Анастасія. – А за декілька годин у мене закінчився робочий день, я вийшла з «Каскаду» і збиралася йти на маршрутку, як раптом на протилежній стороні вулиці побачила Андрія. Він прямував у бік піцерії, тримаючи у руці розкішну червону троянду. Я зробила вигляд, що не помітила його і пішла своєю дорогою, помітно пришвидшивши темп…
Хлопець перебіг дорогу, наздогнав Настусю, подарував їй квітку і провів до автостанції. З тих пір він щовечора зустрічав кохану з роботи, проводжав на автобус, приїздив у село.
-Минув приблизно місяць. Якось пізно ввечері пролунав телефонний дзвінок. Я була вдома і вже готувалася до сну. Годинник показував 12-ту ночі. «Вийди на вулицю», - попросив Андрій. - Я підійшла до річки (поряд з нашим будинком у Бубнові протікає Луга і розташований ліс). Бачу, стоїть Андрій з величезним букетом моїх улюблених червоних троянд, а біля нього на траві палає серце, викладене з великої кількості свічок. Краса вражала, емоції переповнювали. Ось таким вишукано-романтичним було наше перше побачення. Ми довго спілкувалися, тоді ж відбувся наш перший поцілунок, - усміхається Настя.
Після цього хлопець щодня їздив до коханої у Бубнів, інколи навіть велисипедом, бувало що й на декілька хвилин, аби тільки побачити ясні Настусині очі. Вони не раз влаштовували пікніки на лоні чудової бубнівської природи. А якось Настя сказала, що хотіла б побачити Ковель, де ні разу не була – і коханий влаштував їй екскурсію. Показав місто залізничників, яке добре знав, бо там проживають його родичі. Щоправда, того дня до рідних вони так і не потрапили, бо ніхто їм не був потрібний. Закохані прогулювалися вулицями, парками, скверами, спілкувалися та насолоджувалися компанією одне одного.
А черговий візит хлопця до Бубнова на початку листопада був особливим. Андрій спочатку попросив у Настиних батьків руки коханої, і, отримавши благословення, просто у коридорі присів перед приголомшеною дівчиною на коліно, простягнув їй каблучку і запропонував стати його дружиною. Вона, не роздумуючи, сказала: «Так!».
Згодом відбулися заручини. 26 січня минулого року наречені розписалися у Володимир-Волинському РАЦСі, а за декілька днів, 31-го, після вінчання у Свято-Василівській церкві, у присутності понад сотні гостей відбулося їхнє весілля. Для святкування обрали кафе «Золота підкова». Затишний інтер’єр закладу, смачна кухня, приємна атмосфера, чудова організація свята залишили незабутні спогади на все життя.
Оселилися молодята у Володимирі, проживають разом з батьками Андрія, які виділили їм у своєму будинку велику окрему кімнату. А три місяці тому, 15 квітня, у молодого подружжя народився первісток Богданчик. Настя, звісно, у відпустці по догляду за дитиною. А Андрій, аби краще забезпечувати сім’ю, поміняв роботу: отримавши диплом, працював майстром виробничого навчання у ВПУ, а нині трудиться готувачем кормів на птахофабриці.
Кожен із подружжя – творча особистімть, кожен зі своїм колом захоплень. Настя чудово вишиває бісером і хрестиком. Серед її робіт – ікони, картини, вишиванки та багато іншого. Крім того, вона опанувала мистецтво декупаж та топіарі (виготовлення декоративних дерев із підручних матеріалів), а ще власноруч робить біжутерію. А хобі Андрія – виготовляти різноманітні предмети з дерева, використовуючи техніки різьблення та випалювання. Дружині подарував амулет, зроблений своїми руками. Також молодий чоловік захоплюється риболовлею.
Але є у молодят спільна заповітна мрія – звести власний будинок, де вони будуть жити у добрі, затишку, достатку, любові і злагоді. Аби ніколи не втратити сьогоднішнього трепету стосунків, вони навіть започаткували маленьку традицію: зустрічати кожний Новий рік з весільними келихами.
Тож на завершення хочеться побажати молодому подружжю успіхів у всіх починаннях. Нехай вас завжди супроводжує той романтизм, взаємоповага, розуміння та палке кохання, які є зараз!
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі