Як телефонний дзвінок круто змінив усе життя

Нещодавно мені розповіли цікаву історію. На перший погляд вона може здатися нереальною, проте це відбулося насправді з жителькою Володимира, ефектною шатенкою з блакитно-синіми очима Іриною В. (прізвища просила не називати).
…Було це три роки тому. Як завжди ввечері, Іра збиралася з подружкою на прогулянку, одягалася, чепурилася - як раптом пролунав телефонний дзвінок. Тоді дівчина ще не знала, що він так круто змінить усе її життя. Незважаючи на те, що номер невідомий, Ірина все ж вирішила відповісти, бо на той момент у неї було достатньо шанувальників і залицяльників.
- Привіт! – почула незнайомий голос. - Як справи? Чим займаєшся?
Іра, намагаючись зрозуміти, хто телефонує, продовжувала розмову:
- Привіт! Ось збираюся з Дашею йти гуляти.
- У мене тут з машиною проблеми, ти не могла б зі мною з’їздити в сервіс буквально на півгодинки?
Тоді Іра почала розуміти, що абсолютно не знайома з людиною на тому кінці віртуального проводу. Але їй стало якось незручно говорити, що абонент помилився номером. Та й просто було цікаво, що ж відбуватиметься далі, адже у нього такий приємний голос...
- Ні, я не можу, ми вже через 20 хвилин з подругою зустрічаємося, - відповіла вона.
- Ну, я дуже тебе прошу, поїдь зі мною, потім я відвезу тебе, куди захочеш.
Ірина зробила паузу, бо не знала, що відповісти.
- Ну як? - продовжував він. - Все, виходь хвилин через п’ять, я буду чекати тебе біля під’їзду.
-Добре, під’їжджай, - бовкнула красуня, залишаючись у повному нерозумінні, що выдбуваэться, адже ніколи не вважала себе легковажною жартівницею.
Трохи відійшовши від подиву, Іра розповіла про цей дзвінок своїй мамі і пішла до Даші. Звісно ж, одразу поділилася з подругою забавною історією. Разом посміялися, пофантазували, як тепер якийсь хлопець стоїть біля невідомого під’їзду і чекає дівчину, яка навіть не знає про цей дзвінок...
За декілька годин знову зателефонували з того ж номера.
- Дівчино, - пролунало в трубці, - а я ж не вам дзвонив!
- А я знаю, - посміхаючись, відповіла Ірина.
Як з’ясувалося згодом, Ігор (так звали незнайомця) телефонував іншій дівчині, але, набираючи номер по пам’яті, помилився лише однією цифрою. Молоді люди ще досить довго спілкувалися. Ірині цікаво було слухати співрозмовника, та й взагалі - такі дзвінки трапляються не часто. Дивовижним було ще й те, що жив він у сусідньому Нововолинську.
Наступного дня хлопець зателефонував знову та запропонував зустрітися, але Іра була не готова і придумала відмовку. Так ще цілий тиждень Ігор намагався умовити її побачитися, а вона все ніяк не могла наважитися. Було дико страшно зустрітися з невідомим чоловіком, якого ніколи не бачила. А раптом він якийсь бандит і має погані наміри?
Минуло 13 днів після того першого дзвінка, коли хлопець знову подзвонив Ірині і знову запропонував побачитися. У цей час дівчина прогулювалася з подружкою у Слов’янському парку. Вони вже збиралися йти додому, бо готуватися до сесії, але плани несподівано помінялися. Даша таки вмовила подругу на цю зустріч, а щоб їй не було так страшно, пообіцяла піти з нею. Іра вже сама передзвонила Ігорю і призначила місце - біля магазину, що в її багатоповерхівці на Ковельській. Хлопець сказав, що теж приїде з другом. І за якихось хвилин 40 выдбулась довгоочікувана зустріч.
Стали знайомитись, розмовляти. Влад, друг Ігоря, дуже швидко знайшов спільну мову з Дашею, і сталося так, що обидві пари не помітили, як розійшлися у різні сторони.
-З першої хвилини Ігор мені здався дуже милим, уважним, вихованим. Чим довше ми розмовляли, тим більше він мені подобався. З ним було дуже легко, ніби ми знайомі сто років, - розповідала Ірина. - Ігор чіпляв усім: своєю м’якою усмішкою, почуттям гумору (що я дуже цінувала у співрозмовниках), фантастичними історіями про те, що йому приснився мій номер, як наснилася Менделєєву його таблиця. Взаємну симпатію відчувала і я, розуміла, що теж сподобалася йому. Досі пам’ятаю цей захоплений погляд, це бажання продовжувати зі мною знайомство, спілкування.
... І ось минуло три роки, Ірина з Ігорем вже чоловік і дружина, мешкають у Володимирі. А Даша з Владом побралися ще рік тому і поїхали на ПМЖ у Чехію, де давно проживає його мама.
-У наших друзів народилася донечка. Ми підтримуємо тісний зв’язок, за можливості, зустрічаємося і часто згадуємо ту щасливу помилку, завдяки якій народилися наші сім’ї, - поділилася жінка.
Що ж, подумала я, шляхи Господні і справді незвідані…
Галина Волощенко, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі