« Якщо на Землі плачуть матері і діти, значить, планета не позбулася війн», - сказав видатний письменник, поборник миру Ернест Хемінгуей. Проходять роки, епохи, а пам’ятників і могил полеглим у боях стає не менше, а більше. Та чим більше горя, тим міцнішим стає народ, тим спільний біль згуртовує людей, дає наснагу до подальшого активного життя. Матері військовослужбовців Іваничівщини об’єдналися у спілку, яку очолює пані Надія Рубан, мати двох синів: один з них захищає Україну ще з часів АТО, другий працює в МНС. Організація юридично була заснована в 2015 році. На початку війни, коли сини Іваничівщини пішли воювати в 51-у бригаду, батальйон ТРО «Волинь», жінки вирішили допомагати. В першу чергу організували плетіння сіток. В управлінні сільського господарства жінкам виділили окрему кімнату. До організації долучилися працівники управління сільського господарства, казначейства, лікарні,, пенсіонери. Коли процес плетіння сіток набрав обертів, підключилися школи всього колишнього Іваничівського району, Жінкам допомагав волонтер з Нововолинська Петро Сопронюк. За оголошенням мешканці приносили різні речі, які годилися для плетіння сіток, кікімор для снайперів. Згодом відчули потребу допомогти нашим воїнам в реабілітації, а тому звернулися до органів місцевого самоврядування, аби на базі санаторію «Шахтар» створити реабілітаційний центр. Влада пішла назустріч. Виділялися відповідні кошти. Були створені хороші умови і воїни проходили 10 днів реабілітації. Туди ж могли їздити і сім’ї загиблих воїнів. Займалися і питаннями оформлення земельних ділянок, і вироблення посвідчень тощо. Завдяки депутату обласної ради Ігорю Єремеєву, була організована зустріч матерів і дружин у Верховній раді, з прем’єр міністром і представниками Міністерства оборони України, і як результат добилися того, що батальйон «Волинь» зміг прибути на ротацію. Це було 29 грудня 2014 року.
- Виникло у нас бажання поставити пам’ятник, який би увіковічнив подвиг наших синів. Шукали кошти. Відкрили благодійний рахунок, і люди відгукнулися, - розповідає Надія Миколаївна. - Допомагали нам і фермери. Завдячуємо і нардепу Ігорю Гузю, і районній владі, і сільським радам Іваничівського району у співфінансуванні. У 2019 році у красивому парку нашого селища був відкритий перший в області пам’ятний знак загиблим воїнам АТО і Майдану “Герої не вмирають”. На відкриття були запрошені всі родини загиблих з області. Найактивніші жіночки. а це : Кузвєсова Оля, Ілик Галя, Козак Алла, Іванчук Неля, Богуш Іра, Хавура Люда, Голян Лєна, Полякова Іра, організували куліш, гарячий чай, бутерброди, було живе спілкування.
Осіння тиша здається вічною там, де паркові алеї, обсаджені хризантемами, ведуть прямо до підніжжя пам’ятника. Споруда чимось нагадує могутні крила, які розправилися над землею, наче захищають її від дикого зла. Застигли у вічному бойовому поклику українські солдати. А поруч безсмертний напис «Герої не вмирають!». Членкині спілки і не байдужі жінки громади взяли опікунство над алеями в парку, висаджують деревця і квіти. Родини загиблих купили і висадили по дві троянди в пам’ять про своїх синів і чоловіків, а Лариса Савчук купила і висадила 26 троянд. На разі спілка позбавлена фінансування, але пам’ятають родини загиблих, вітають з днем народження, з днем святого Миколая. Війна безжалісно вбиває кращих синів України. Лише на Іваничівщині в АТО/ООС загинуло 12 чоловік, а нині у війні проти російської агресії – 5. У місцевому історичному музеї на прохання пані Надії Рубан і її членкинь виділили куточок.
- Коли я перебувала на Закарпатті, то відвідала замок Паланок. У цьому химерному замку створено музей АТО. Я запалилася бажанням створити такий куточок і в нас в музеї в Іваничах. Особливо сподобався символічний блокпост, - продовжує пані Надія. – Разом з директоркою музею Ларисою Куль возили з пілорами мішки з тирсою, замовили знака, зібрали фото наших загиблих. За нашим закликом подібні куточки зробили у всіх школах громади. А також там розмістили фото випускників шкіл, які нині на передовій. Нині у нас в Іваничах дуже розгорнувся волонтерський рух. Люди виготовляють тушонки, супчики, печуть смаколики і хочеться допомогти і їм. Вирішили і самі щось готувати. Активну участь у цьому беруть мої коліжанки. Дякуємо волонтерам ,які доставляють пакунки хлопцям на передову. Їм сподобався наш капустяний салат з перцем, попросили ще, а також вінегрет. Ми ліпимо вареники з картоплею, в домашній печі напекли пирогів з яблуками, печива. Люди приносять борошно, олію, молоко, яйця. Дуже завдячую всім, хто долучається , допомагає, чим може, нашій армії!
КРОКУЄМО ДО ПЕРЕМОГИ РАЗОМ!
Антоніна Булавіна смт. Іваничі
Коментарі