Давати поради легко. Ми знаємо, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, поки проблема не торкнеться нас самих...
Сергій схвильовано крокував по перону Володимир-Волинського вокзалу з шикарним букетом троянд. Потяг повинен ось-ось підійти. Аліна з Софійкою повертаються з Одеси. Два тижні розставання пролетіли, як одна мить. Дні, наповнені яскравими подіями, приємними моментами, відклали свій відбиток на зовнішності Сергія. Міцна росла фігура чоловіка, досить виразне обличчя випромінювали кожною клітинкою задоволення, і тільки в глибині очей затаїлася тривога.
І ось підійшов потяг. Сергій квапливо попрямував до вагона, на підніжці якого вже стояла Аліна. Чоловік, вітаючись, замахав рукою, підбіг до неї, вхопив валізу, подав руку усміхненій дружині, поцілував її швидко в щоку і тут же взяв на руки радісну Софійку.
-Дівчата! Які ви засмаглі і красиві! - сміючись, промовив Сергій. - З поверненням! Як відпочинок?
-Усе добре! – радісно відповіла Аліна, вдивляючись в чоловіка. – Як ти тут справлявся? Чи не нудьгував?
Сергій поскаржився, що був завалений роботою, тож нудьгувати ніколи.
– На рибалку, напевно, їздив? - з хитринкою запитала Аліна. – Загорів, як і ми на морі.
Вечір пройшов у клопотах. Поки милися з дороги, вечеряли, розбирали валізи, настала ніч. Сергій, не дочекавшись дружини, що поралася на кухні, ліг спати. Коли, переробивши усі справи, Аліна зайшла в спальню, Сергій тихенько сопів уві сні.
Аліна прокинулася пізно. Чоловік уже пішов на роботу. «Турботливий! - солодко потягуючись, подумала вона. – Навіть не чула, як збирався. Розуміє, що втомилася з дороги».
Увесь день Аліна провела в турботах. Домашніх справ накопичилося чимало, а завтра вже на роботу. Однак, незважаючи на завантаженість, Аліна не забула приготувати смачну вечерю для чоловіка. Упоравшись, раптом почула дзвінок у двері. «Мабуть, Софійка ключі забула», - подумала Аліна і пішла відчиняти. Але на порозі побачила незнайому жінку.
-Вітаю! - рішуче привіталася незнайомка. – Я – Ірина.
-І що? - здивовано запитала Аліна.
-Як? Сергій нічого не розповів? Він же обіцяв, - сердито відповіла жінка.
-Що обіцяв? - ошелешено запитала Аліна.
-Як чоловіка ділити будемо?
Питання Аліну приголомшило.
-Якого чоловіка? - намагаючись відтягнути момент страшного здогаду, пробелькотіла вона.
-Сергія, звісно. Може, я увійду? - не соромлячись, запропонувала Ірина.
Аліна мовчки відступила від дверей.
Ірина безцеремонно увійшла в квартиру. Аліна крізь набіглі сльози намагалася роздивитися незвану гостю. Струнка, вище середнього зросту, зі смаком одягнена, доглянута. Незнайомка гарно виглядала.
-Аліно, я не можу дозволити собі далі зволікати, – обернулася до неї Ірина. - Ми з Сергієм разом вже більше року. Він змучився вкрай. Цього разу обіцяв у всьому зізнатися тобі відразу ж, як повернетесь з Одеси. До речі, ми з ним ці два тижні провели не гірше. Спочатку заїжджали до моїх батьків, а потім відривалися в Туреччині.
Те, що відбувалося, здавалося Аліні нереальним. Абсурдом. Її Сергій, її чоловік, чудовий батько – і раптом ця Ірина! Маячня. Не може бути. Але в підсвідомість вже закралася думка, що змусила стискатися серце. Вона пригадала часті відлучення чоловіка, незаплановані відрядження, що займали, як правило, й вихідні…
Нервове напруження нарешті відпустило шоковану жінку. Вона, заплакавши, присіла на диван. Ірина замовкла і сіла поруч. Витримавши хвилини дві, вимовила:
-Аліна, все вже вирішено. Він іде від тебе. Так буде краще.
-Він знає, що ти тут? - стрепенувшись, запитала жінка.
-Ні. Я сама вирішила прийти. Я його сьогодні не бачила, але ми домовилися, що він у всьому зізнається тобі вночі.
Вночі він солодко спав, або прикидався. Шок поступово відпускав її, і прагматичний розум почав шукати вихід із ситуації, що склалася.
-Ось що, Ірино, я подумала. Не я перша і не я остання обдурена дружина. Ти ось теж самотня, напевно, була до зустрічі з Сергієм?
Тоді Ірина розповіла, що її чоловік помер три роки тому і вона залишилася з двома дітьми. А Сергій дуже допоміг їй, підтримав. Це й зблизило їх.
-Ну так. Вас зблизило, а нас? - Аліна знервовано зітхнула...
Якби хтось ще день тому розповів Аліні, що в її житті можлива схожа ситуація, вона не повірила б. Але доля інколи підносить сюрпризи. І як ми поведемо себе в обставинах, що склалися, заздалегідь не знаємо.
Сергій, повернувшись ввечері додому, застав фантасмагоричну картину: в кухні мирно пили чай його дружина, дочка, Ірина і двоє її дітей.
Побачивши Сергія, всі діти кинулися до нього з криком: «Татечко прийшов!»
Чоловік назавжди запам’ятав очі Аліни, яка дивилася на нього в ту мить.
Дітей відправили дивитися мультики, а засідання класичного трикутника підійшло до стадії винесення рішення. Сергію в ультимативній формі запропонували в цей же вечір визначитися, з ким він залишається.
Того вечора він не зміг закрити за собою двері квартири.
* * *
Сергій схвильовано крокував до ґанку пологового будинку, тримаючи в одній руці шикарний букет троянд, а іншою притискаючи до вуха мобільний.
-Ну що, Софійко? Скоро ви там? Дід з бабою змучилися зовсім, хочуть на внука подивитися! - почувши рідний голос в телефоні, запитав він у дочки і мимоволі озирнувся назад. Усміхнена Аліна, поправляючи гірлянду кульок, закріплених на даху машини, помахала йому рукою.
Підготувала
Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський
Коментарі