«Я всі зусилля доклав для того, аби ветеринарна зона, в якій працюю, була чистою від захворювань»

Так говорить ветлікар Сергій Ворошик, який обслуговує села Зимнівської ОТГ.
Мабуть, для жителя села хвороба домашньої тварини є не менш болючою, ніж власна недуга. Адже тварини – це і годувальники, і помічники, і охоронці. Без них село просто не змогло б існувати. Ось чому і праця ветеринарного лікаря є не менш шанованою на селі, ніж труд завідуючого ФАПом. Життя тварини , як і людини, часто рахується хвилинами і залежить від того, наскільки вчасно буде надана медична допомога. Ось чому у Сергія Івановича Ворошика, який обслуговує 16 сіл Зимнівської ОТГ, відповідальність рівнозначна зайнятості.
Народився Сергій Іванович у селі Острівок Володимир-Волинського району у 1968 році. Після закінчення 4-ої міської школи влаштувався на роботу в колгосп «Волинь», де і отримав направлення у Рожищенський ветеринарний технікум, який закінчив у 1987 році. Повернувшись до рідного села і пропрацювавши всього місяць, був призваний до армії. Службу проходив в Узбекистані в місті Андіжан. Потім знову працював на сільськогосподарському комплексі, де обслуговувалось 5500 голів худоби. В 1999 році трудився в учгоспі Володимир-Волинського технікуму, а з 2002 по 2008 роки - на підсобному господарстві цукрового заводу. І ось уже 9 років Сергій Іванович обслуговує Селецьку дільницю районної державної ветлікарні. Як уже згадувалось вище, дільниця включає 16 сіл.
Робочий день спеціаліста дуже напружений. Інколи він розпочинається о 5 годині ранку і триває до 1-ої години ночі. Доводиться підійматися і вночі, аби надати допомогу тварині, яка занедужала. Нерідкі випадки, коли ветлікаря підіймають на світанку, бо людям, які поспішають на базар, потрібні відповідні довідки. Та найголовніше – це виклики, які можуть надійти в будь-яку годину доби. Запитую Сергія Івановича про те, які хвороби сьогодні найбільше турбують домашніх тварин.
- Велика рогата худоба найчастіше потерпає від дородового та післяродового парезу, маститу та лейкемії. Коні хворіють на коліки, які спричинюються тим, що цих робочих тварин дуже часто перегодовують. Часта недуга у свиней – бешиха або, як називають її в народі, рожа. У собак найнебезпечнішим є сказ.
Звичайно, велику роль відіграє профілактика захворювань, а тому Сергій Іванович досить відповідально ставиться до планових щеплень. Останнім часом досить важливими є щеплення від лейкозу, бруцельозу та сибірської виразки.
- Я всі зусилля приклав для того, щоб ветеринарна зона, в якій працюю, була чистою від захворювань, - каже Сергій Ворошик. – За останні роки у нас не було повальних епідемій. Якщо траплялися поодинокі спалахи небезпечних захворювань, ми їх негайно ліквідовували, проводили щеплення, оголошували карантин тощо. Хочу сказати, що у нашому арсеналі достатньо ліків та вакцин для вчасного і результативного лікування тварин. На жаль, відсутня вакцина від чуми, якою хворіють свині. Під моїм керівництвом працює маленький колектив, до складу якого входить епізотолог Василь Козак та водій. У нашому розпорядженні державний автомобіль. Робочий день ми розпочинаємо в кабінеті на дільниці, а далі – рейди по селах.
Естафету батька підхопила старша донька , яка також навчається у Рожищенському ветеринарному технікумі. Свою дружину – Світлану Андріївну Сергій Іванович зустрів в 1991 році. Вона приїхала з Маневич до Островка на весілля до подруги. Подружжя виростило трьох дітей. Син Євген служить в українському війську за контрактом, одружений з москвичкою, яка щиро полюбила Україну. Найменша донька – школярка. Родина утримує велике господарство: коня, корову, козу, свині.
- Я ніколи не шкодував за тим, що обрав цю професію, - говорить Сергій Іванович. Шкода, звичайно, що свого часу не мав змоги отримати вищу освіту. Напевно, тоді б ще більше користі приніс людям. Але завдячую долі тим, що роблю добру справу, маю повагу від людей. До мене звертаються жителі з сіл, які розташовані за межами Зимнівської ОТГ, наприклад, з Хмелівки, Ізова. Намагаюся нікому не відмовляти. Прикро, коли обставини складаються так, що не встигаєш прибути вчасно до хворої тварини або відчуваєш себе безсилим перед лицем смерті. Але у професії лікаря це хоч і болюче, але звичне явище.
Сергію Івановичу вдячні не тільки мешканці сіл. Він має подяки від голови райдержадміністрації, Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Бо порятунок життя на землі – як людини, так і тварини – почесна і шляхетна місія.
Антоніна Булавіна с. Острівок Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі