«Я нікому не хочу віддавати свою донечку»

Звістка про надзвичайну приго­ду, яка сталася в неділю 19 квітня ­у Нововолинську, швидко пошири­лася на кількох волинських сайтах. ­Повідомлялося, що «30-річна жін­­ка тихцем удома народила дити­ну і, мабуть, перебуваючи в стані післяпологового стресу, загорнула її в шубу і поклала в… шафу, де немовля пролежало в темряві й ­задусі півдня». І врятував його ні­­бито брат породіллі, який, помітив­ши на підлозі сліди крові і відчувши щось недобре, почав допитуватися в неї, що сталося, а потім викликав міліцію. Правоохоронці доправили ­породіллю і дитину в Нововолин­ську ЦМЛ, де після обстеження та необхідної медичної допомоги лікарі помістили обох у пологове відділення.
­Щоб прояснити ситуацію і дізна­­тися, що ж сталося насправді, а та­кож про те, що спонукало матір до ­такого вчинку, ми зустрілися з На­талією, і ось що вона розповіла.
-Мені 36 років Народилася я в ­Нововолинську. Був у мене стар­­ший на два роки брат, але він по­мер. Я дуже рано вийшла заміж, ­маю двох майже дорослих си­нів, старший з яких навчається в Оваднівському ПТУ, а менший – у ­дев’ятому класі. Зараз вони прожи­вають з бабусею – матір’ю чоловіка. Жили ми у власному будинку в моїх батьків. І все у нас було добре. Біда постукала в двері, коли померла ­мама. Не зумівши справитися з та­ким горем, батько почав випивати та виносити з дому речі. Горілка й звела його в могилу. Кілька років тому помер і батько моїх синів. І ­нікого з рідних у мене більше не­має, - скаржиться жінка. – Зі своїм цивільним чоловіком, батьком моєї ­новонародженої донечки, я позна­­йомилася кілька років тому. В ньо­го була своя трикімнатна квартира на мікрорайоні «Шахтарський», де ми прожили в цивільному шлюбі 3,5 роки. Чоловік старший за мене ­на 7 років. Працював він на залі­зобетонному заводі, я ж по 10-12 годин до запаморочення трудилася в м’ясопереробному цеху фірми «Пан Курчак». Жили ми непогано, чоловік мене ніколи не ображав. Та сталося нещастя: на початку літа минулого року він важко захворів і кілька місяців пролежав у ліжку. Доглядати за ним було нікому, тож я була змушена покинути роботу. У ­вересні чоловіка не стало, а я ді­зналася, що вагітна. А тут ще нова ­біда: з’явилися два дорослі племін­ники чоловіка і заявили про свої права на квартиру, хоч за весь час, поки дядько лежав хворий, ­вони жодного разу його не прові­дали і тільки й чекали, поки помре. Тож можете собі уявити, в якому я була стресовому стані. Світла і газу в квартирі немає, комунальники ­відключили все за борги, які нако­пичилися, поки хворів чоловік. На обліку в жіночій консультації я теж не стояла, бо й своїх старших дітей народжувала сама, хоч і в лікарні. Телефону в мене немає, тож коли почалися перейми, не мала змоги ­покликати когось на допомогу. На­родила донечку я в неділю ввечері, ­сама перерізала пуповину, загор­нула малу в одіяльце і на якийсь ­час втратила свідомість. Коли очу­няла, перемагаючи біль, встала і хотіла перестелити диван, який був ­мокрий від крові та води. І, оскіль­ки, крім дивана, шафи і табуретки, ­ніяких меблів у кімнаті більше не­­має, я й поклала загорнуту в оді­яльце доньку на дно шафи. І якраз у цей час прийшов племінник, який викликав «швидку» та міліцію. В лікарні мені зробили переливання ­крові, але почуваюся я дуже пога­­но. Не маю навіть у що переодяг­нутися. Молоко в мене пропало. Сама я ще якось дала б собі раду, ­а от куди забрати дитину? Відда­вати її в дитбудинок я дуже не хочу. ­Тому буду вдячна, якщо знайдеть­ся добра й милосердна людина чи служба, що надасть нам з дитиною притулок хоча б на перших кілька місяців. У квартирі колишнього співмешканця місця для нас немає, а батьківська хата в такому стані, що не годиться навіть для собак, - каже на закінчення Наталія.
­Зовсім іншої думки про цю іс­торію працівники міської служби у ­справах дітей. Як розповіла її на­­чальник Іванна Думич, вони обсте­жили квартиру, в якій проживала ­до пологів і народила дочку Ната­­лія, знайшли там багато недопал­ків сигарет, тож не виключають, що жінка палила і під час останніх місяців вагітності.
­ -У квартирі – повна антисані­тарія, дуже брудно, майже немає ­меблів, і жити там з маленькою ди­­тиною просто неможливо. Не при­готувала мама й ніякого приданого для новонародженої доньки. Вона, як розповідають медики, навіть ­жодного разу нею не поцікавила­ся. До того ж за аморальний спосіб життя і небайдужість до спиртного кілька років тому жінку позбавили материнських прав на синів. Тому, поки ми не вирішимо, що робити з цією дитиною, маля перебуватиме в лікарні.
­За словами заступника голов­ного лікаря з лікувальної частини ­Василя Тихоступа, дівчинка здоро­­ва, симпатична і почувається нор­мально. Важить вона 2700г, зріст – 51см. На даний час нею опікуються медики в дитячому відділенні.
А працівники міліції збирають ­матеріали для можливого відкрит­тя кримінального провадження проти Наталії.
Валентина Савчук, м.Нововолинськ

Розділ новин: 

Коментарі