Долі людські… Які ж вони не прості! І важко зрозуміти, чи то розплата за власні помилки, чи вирок, винесений вищими силами. І все ж хочеться жити, особливо, коли поруч з тобою твоя дитина, якій необхідна твоя підтримка.
Валентина Володимирівна Власюк народилася 30 травня 1966 року на Дніпропетровщині. Але мама-волинянка забажала повернутися в рідні краї і сім’я деякий час проживала в селі Мокрець Турійського району. Згодом переїхали до Ново волинська. Валентина була одна-єдина донька у матері, яка її виховувала сама. Була родина, з якою спілкувалися. Валентина отримала середню освіту, працювала в залізничному, а потім в комунальному управлінні на роботах по обслуговуванню.
Заміж, як сама вважає, вийшла по взаємному почуттю. Хлопець, якого покохала, здавався хорошим, правда, мав 2-гу групу інвалідності, але дружина про це дізналася пізніше. У подружжя народилося три доньки – Оксана, Світлана та Мирослава.
Однак сімейне життя дало тріщину, хоч разом прожили 26 років. Подружжя розлучилося. Заміж старшу доньку пані Валентина видавала сама.
Та найбільшою проблемою стала донька Світлана. Ще від народження їй діагностували відхилення у психічному розвитку. Нині Світлані 33 роки. Спочатку вона жила з батьком. Усі доньки навчалися в у школі-інтернаті, у тому числі і Світлана, але затримка психічного розвитку стала прогресувати з 6-сти років. Правда, пані Валентина пригадує, що і її мамі, у котрої не склалося життя, довелося багато нервувати, і це позначилося на доньці. Їй важко було осягати знання. Можливо, у захворюванні Світлани зіграли роль гени.
- Світлана дуже любила і любить тата, - розповідає пані Валентина. – Вона горнулася до нього. Але інша жінка, яка з’явилася в житті батька після розлучення, поставила умову: або я, або твоя донька. А нині Світлана майже не спілкується з ним. Світлана стала жити в сім’ї меншої сестри. Але і там є свої складнощі. Хворій не вистачає розуміння зі сторони близьких людей. Нині Світлана мешкає в Затурцях в господі старшої сестри, яка працює в Польщі. Вона не тільки доглядає дім, але й опікується котиками і собаками, яких дуже любить. Також вона дуже любить природу. Інколи з Ізова навідується тато. Світлана спостерігала життя своїх заміжніх сестер і, напевно, усвідомлювала, що не зможе мати власну сім’ю. Одні люди порадили їй хлопця, теж інваліда з подібним захворюванням. Та вже з перших днів цей чоловік став безпричинно ображати Світлану, навіть підійняв на неї руку. Звичайно, в таких умовах залишати її не можна було.
За словами мами Світлана не конфліктна, а, навпаки, доброзичлива, спокійна, не вередлива, але дуже хоче спокою. Її тільки дуже травмують приниження. Проте назавжди залишатися в домі сестри вона не може. І матері дуже хочеться бути разом з донькою. Хочеться, аби Світлана жила в тихій місцевості, могла гуляти на природі. Та все ж Світлана розуміє, що у сестер своє життя і рано чи пізно вона стане зайвою у їх будинку.
Не станемо пояснювати причини, чому Валентина Володимирівна не може забрати доньку в Нововолинськ. Це надто особисте, проте мати готова їхати куди завгодно, аби затишно було Світлані.
- Я хочу, аби в її житті трапилися люди, з якими вона могла б подружитися, в яких знайшла б підтримку і розуміння. Та придбати будинок, в якому ми б змогли з донькою жити разом і ні від кого не залежати, ми не можемо. Знаєте, мені дуже хочеться знайти людину, яка пережила подібну проблему і з якою я можу поспілкуватися. Я зверталася у різні фонди, але всюди свої умовності. Тепер ми з донечкою шукаємо дім, де б змогли спокійно жити. Світлана має групу, отримує пенсію. Вона працьовита, любить допомагати, але вона не розуміється у фінансах, а тому її легко обдурити. Світлана не терпить насилля, важко сприймає неспокій. Вона працює в городі, любить квіти. Ніяких загроз вона нікому не представляє. Світлана переглядає телепередачі, але не завжди може передати те, що сприйняла. Є проблеми з мовою. Світлана також має свої сторінки в соцмережах, але користуватися комп’ютером не може.
Що ж, наш обов’язок – відгукнутися на прохання пані Валентини. Жінка з донькою хочуть поселитися в окремому будинку, незалежно, у місті чи в селі. Оскільки платити за прожиття їм сутужно, будуть раді, якщо знайдеться будинок, яким ніхто не опікується, але який ще перебуває в добротному стані. Просимо відгукнутися людей, які можуть представити чи порекомендувати такий будинок. Також пані Валентина дуже просить відгукнутися добрих людей, які б стали друзями для її дочки. Відгукніться, добрі люди!
Телефон Валентини Володимирівни Власюк 068-773-11-47
Антоніна Булавіна м. Нововолинськ
Коментарі