В умілих руках молодої майстрині Мирослави Антипюк народжуються вироби, які користуються великим попитом і повертають нас у щасливу пору, коли «дерева були великими».
Цікаво, що інтерес до в’язання у Мирослави виник у дитинстві, коли ще була ученицею початкових класів. У школі діяв гурток, і дівчинка навчилася в’язати ще в другому класі.
Народилася Мирослава 1998 року в селі Римачі на Любомльщині. Село розташоване біля кордону. Отож тато дівчинки був прикордонником, а мама працювала продавчинею. Під впливом батьків дівчина визначилася зі своєю майбутньою професією – стати педагогом. Після закінчення школи вступила на відділення початкової освіти Володимир-Волинського педагогічного коледжу. Нині навчається заочно в Рівненському гуманітарному університеті, де готується стати магістром початкової освіти, а працює вихователькою в ЗДО «Сонечко». Молода педагогиня дуже любить своїх маленьких вихованців, але не забуває і про хобі, яке стало другим покликанням.
- Я хочу, щоб моє хобі переросло в повноцінну роботу, - ділиться Мирослава. – Мрію також передати свої уміння вихованцям. Уже вчила дітей в’язати в артстудії «Палітра талантів».
Свої вироби Мирослава виготовляє гачком із плюшевих ниток. Основна тематика робіт – іграшки. Нині в’язані плюшеві іграшки користуються популярністю і звичайно попитом. Основна їх перевага в тому, що ці іграшки приємні на дотик, довго зберігаються, а головне, їм властива позитивна енергетика затишку, спокою і умиротворення. А ще – енергетика дитинства… Для діток це радість, маленьке диво, для дорослих – приємна ностальгія за власним дитинством.
- Мене часто запитують, чому захопилася саме іграшками. Можливо, тому, що у мене в дитинстві таких іграшок не було, - розповідає майстриня. – Першу в’язану іграшку зробила в подарунок своїй похресниці Романі на день святого Миколая. Я люблю в’язати в дитсадочку, коли дітки сплять. Це мене заспокоює, і повірте, малюки мої сплять спокійніше. Отож рукоділля має хорошу енергетику. Ще два місяці до Нового року, а я вже виготовляю святкові іграшки.
Звичайно, для створення красивої та оригінальної іграшки самого лише вміння мало. Потрібна, окрім ниток, фурнітура (очі, носики, ґудзики, булавки, окуляри), і тільки тоді з’являться кумедні і водночас симпатичні зайчата, ведмедики, котики, лисички, слоники, пузаті бегемотики і навіть морські чудовиська, які є зовсім не страшними, прилетять ангелята та пташечки. Політ фантазії допомагає Мирославі створювати міфічні істоти, такі, наприклад, як ківі, що потерпають від страху бути з’їденими, або олень із багатьма рогами, що нагадують широке листя лопуха. А лялечки за задумом авторки «використовують» таку яскраву косметику, що нашим модницям залишається лише позаздрити. Усю необхідну фурнітуру Мирослава відшукує в інтернеті. Майстриня має в соцмережах свою інтернет-сторінку, де ділиться секретами в’язання і демонструє свої вироби.
Цього року дівчині пощастило продемонструвати іграшки власного виробництва на фестивалі «Княжий». Звичайно, дуже хвилювалася, але залишилася задоволеною, бо всі її роботи викликали велику цікавість.
Після розмови з Мирославою Антипюк чомусь замислилася над тим, що в наш час дівчата і молоді жінки захопилися таким видом рукоділля, як виготовлення іграшок. І знайшла пояснення цього у психологині з Польщі Єви Киришевської, до речі, українки за походженням. Вона пояснює цей факт, по-перше, тим, що є проблема незайнятості, а також - бажанням знайти себе, реалізуватися в певному виді діяльності. По-друге, це потреба людей знайти спокій у приємних речах, у спогадах про дитинство, у наближенні до мрії, яка ще не здійснилася. Чим більше люди створюватимуть такі приємні речі, тим краще для всіх нас.
Отож побажаємо успіхів Мирославі Антипюк та всім майстриням, які створюють для нас красу і дарують гарний настрій.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Коментарі