Каже уродженка міста Володимира-Волинського, асистент вихователя спеціалізованої школи-інтернат, турботлива мати і хороша дружина Ірина Оберук.
Ірина належить до рідкісного типу людей, для яких хобі – це їхня робота. Тому вона може з упевненістю сказати, що її улюблене заняття – робота, куди вона йде із задоволенням. Крім безмежної, всеосяжної любові до дітей та своєї праці, жінка має ще одне захоплення – вирощувати красу. Ще в 2000-му році, як тільки сім’я переїхала до нового будинку, Ірина Георгіївна зрозуміла, що хоче прикрасити своє подвір’я. Узагалі нове житло здавалося їй сірим і непривітним. Ще йшло будівництво, а вона вже насіяла навколо петуній, насадила пеларгоній. Саджанці ялин і туй чоловік Віктор привіз із Польщі, а квіти Ірина садила сама зі щепок – щороку нові. Лілії деяких сортів жінка замовила уже давно, тому невдовзі подвір’я сім’ї Оберуків замайоріло різнобарв’ям флори. Інші сорти квітів господиня виростила з насіння, хризантеми розвела зі щепок. Найбільше Ірина пишається своїми пеларгоніями і геранню. До речі, коли після сильного вітру чи дощу якась квітка в її саду зламається, то жінка не засмучується, бо знає, як вкорінити рослину.
Ірина та Віктор власноруч виготовили міні-ставок: викопали яму у формі стопи, застелили дно чорною плівкою, а по краях обклали камінням. Потім напустили у ставок води, наловили в річці карасів і запустили рибок у свою водойму. Оберуки прикрасили свій міні-ставок різноманітними річковими рослинами у ящиках, поклали на дно лепеху, жовту лілію та інші водяні рослини, які тепер уже розрослись і милують око. Навколо міні-водойми зеленіє папороть, верба опустила своє кучеряве віття у воду. Тут дуже часто можна почути скрекотіння жаб, а пустотливий кіт Шерхан – улюбленець родини пані Оберук, любить спостерігати за карасями, намагаючись їх упіймати.
На запитання, як вдається поєднувати роботу і хобі, Ірина Георгіївна відповіла з посмішкою:
-Дуже просто, адже я працюю з дітьми. А як каже народна мудрість, діти – квіти життя. Вони приносять мені радість, а задоволення отримую від того, що мені вдалося створити територію душевного затишку біля нашого будинку.
Софія Рибчинська, м Володимир-Волинський
Коментарі