Цей «ГАЗ-53», 1982-року випуску дістався у спадщину водоканалу від Комбінату комунальних підприємств, до складу якого входила уся комунальна сфера та сфера обслуговування міста, утім числі й водоканал. Але це не найстаріша машина на підприємстві, є ще ГАЗ-52 («літучка», «волинянка»), 1972 року випуску. Це насправді універсальне авто, виготовлене на Волині, здатне легко пересуватися по бездоріжжю. І хоча його вигляд далеко не такий пристойний, яким був колись, та це не заважає йому літати (саме тому працівники називають його літучкою), і бути корисним у господарстві.
Хотілося б трохи розповісти про техніку, яка є на балансі водопровідно-каналізаційного господарства, і яка майже щодня залучена у роботі. А також про людей, які на ній працюють.
Так, мова піде про ГАЗ-53. У народі цю машину називають «гівновозкою», водії – бочкою, а правильна назва – асенізаторна машина. Зі слів старожилів підприємства, «газику» стукнув четвертий десяток. Його першим керманичем був нині покійний Леонід Кіт. Після нього сів за кермо Володимир Новак. Сьогодні на ньому їздить Леонід Онищук.
Леонід Онищук – водій зі стажем. За його плечима понад 30 років роботи. Свій трудовий шлях розпочинав у колгоспі імені «Ватутіна» трактористом. Потім трудився у ТЕК водієм «Москвича», після чого перейшов працювати у колгосп «Бубнів». І сьогодні, перебуваючи вже на заслуженому відпочинку, продовжує крутити кермо асенізаторної машини. Чоловік говорить, так траплялося, куди б не прийшов, завжди отримував новий транспорт. А от на водоканалі йому дістався старенький «ГАЗ-53». Робота специфічна, і відрізняється від попередніх, адже потрібно мати справу з нечистотами, які часто забивають каналізаційні мережі. Та чоловік уже звик, і додає, що комусь потрібно це робити і необхідно.
-Без перебільшень скажу, молодому водієві буде складно навчитися їздити на “бочці”, - розповідає Леонід Онищук. – Бо вона стільки разів ремонтувалася і перероблялася, що перед тим, як сісти за кермо, потрібно знати кожну деталь. Правильніше, відчувати машину. Оскільки інколи буває примхливою як жінка, і як людина має здатність хворіти. Але попри усі моменти, я люблю її. Хоча, чесно кажучи, хотілося б замість неї отримати більш сучасну техніку. Це б дозволило більш якісніше надавати послуги населенню. Сподіваюся, так і буде після війни. Бо зараз усі сили і ресурси кинуті на нашу перемогу. Тож поки продовжу працювати на своїй “бочечці”.
Беручи до уваги «поважний вік» спецтранспорту, він би уже давно мав бути на «пенсії», тобто списаний. Але й досі продовжує виконувати свої функції. І все завдяки умілим рукам майстрів, які відремонтують будь-яку несправність, навіть, якщо для цього потрібно розібрати машину на частини, що не раз і робилося. І вже за кілька днів бочка, чмихаючи та кашляючи, вирушає на черговий виклик.
А нещодавно на асенізаторних машинах встановили GPS-трекери. Так, так, на сорокарічній бочці вмонтований сучасний прилад, за допомогою якого здійснюється контроль за витратою палива, пересуванням та визначенням місця розташування. Таке собі поєднання минулих технологій з сучасними. Але підприємство, яке надає послуги по водопостачанню та водовідведенню, забезпечуючи життєдіяльність міста, заслуговує на більш сучасну техніку. Є сподівання, що так і буде.
Загалом на водоканалі налічується 7 одиниць техніки, якими надаються послуги населенню. Найновішою з них є каналопромивальна машина, придбана у 2019 році за два мільйони гривень. Її використовують для боротьби із засміченням у каналізаційних стоках. Водієм є Микола Климчук. Найстарішими є дві асинізаційні машини, 1982 року випуску. Ними керують Іван Толочко та Леонід Онищук. Є ще водовозка, керманичем якої є Петро Пельц. Цій техніці майже стільки ж років, скільки асинізаторним автівкам. На ній розвозять воду населенню у разі її відсутності, причиною можуть бути аварійні ситуації або ж ремонтні роботи. На машинах аварійної служби їздять Олександр Пикалюк та Валерій Чуприна. А коли виникають пориви, і потрібно дістатися до аварійного місця, за кермо старенького екскаватора сідає Володимир Трухоновець.
Автопарк потребує повного оновлення. Бо від стану техніки залежить робота підприємства. Є сподівання, що з часом вдасться замінити старі автівки на нові.
Жанна БІЛОЦЬКА
Коментарі