28 липня 2014 року в бою під Савур-Могилою ворожа куля обірвала життя військовослужбовця 51-ої ОМБР, майора Віктор Хмелецького. Він загинув майже на очах у бойових побратимів, які дуже любили Віктора, а тому втрата друга стала для кожного з них особистим горем.
Його коротке життя нагадує спалах яскравої зірки. Народився Віктор Хмелецький 7 червня 1978 року у Володимирі-Волинському в родині військового. Навчався в 3-й міській школі, яку закінчив з хорошими оцінками, затим на відмінно завершив навчання в ПТУ №23. А потім мрія привела до Київського військового інституту зв’язку. Офіцером він повернувся до рідного міста, а у 2004-2005 роках служив у Косово. У його житті ніби протікало дві повноводні ріки. Одна – це служба, це відповідальність за свою справу, яку він вважав «нервом армії», це відданість офіцерському обов’язку. Друга – це родина, це безмежно любимі батьки і брат, це кохана дружина і найкращі у світі діти. Та коли довелося зробити вибір, Віктор надав перевагу обов’язку. Незадовго до початку військових дій він переніс складну операцію, міг залишитися вдома, але почуття обов’язку поставив вище особистого. Віктор Хмелецький не повернувся додому живим.
Минуло два роки і друзі зібралися разом, щоб згадати свого командира і товариша. Час дещо вгамував гострий біль втрати, і у кожного з друзів з’явились відчуття того, що Віктор наче поруч, лише відлучився на деякий час і незабаром повернеться...
Отож, згадуючи Віктора, побратими намагаються не говорити про ту фатальну мить, коли друга не стало. Вони пригадують його живим, таким, яким назавжди залишився в пам’яті.
Віктор Костін, Олег Паніков, Руслан Юрчук та Ігор Іванов служили з Віктором Хмелецьким у зведеній батальйонній тактичній групі «Колос» 51-ої ОМБр.
Лаконічно, та зі щирим захопленням говорить про майора Хмелецького начальник служби Віктор Костін: « Віктор не залишав не вирішеним жодного питання, був дуже хорошим організатором, але насамперед це була чудова порядна людина».
Олег Паніков, заступник командира батальйонної тактичної групи додає:
« Найбільш хвилюючим в біографії Віктора Хмелецького є той момент, що він за станом здоров’я міг залишитися вдома. Та він вболівав за свою справу, за товаришів, за всю країну. Він усвідомлював, яку велику роль в армії відіграє зв’язок. Це – дисципліна, організація, швидка реакція, оперативне прийняття рішень. Без зв’язку це все зникає. І Вітя вболівав за те, щоб весь час був належний зв’язок. Під час бойових операцій він знаходився на передовій».
Олег Іванов, підполковник, на той час начальник штабу групи продовжує: « З усіх присутніх я найменше знав Віктора Хмелецького, але здається, що знав завжди. Ми познайомилися 6 червня 2014 року, буквально за декілька тижнів до його загибелі. Це була людина з високим поняттям обов’язку. Він просто вболівав за свою справу. Йому були властиві як комунікабельність, уміння знаходити спільну мову з людьми, так і справедливість, вимогливість, безкомпромісність в прийнятті рішень»
Та найближче знав Віктора Хмелецького Руслан Юрчук. Вони прослужили разом з 2008 по 2014 рік, разом навчались у військовому інституті. « Віктор був життєлюбом. Він ніколи не падав духом, не втрачав віри на краще. Як спеціаліст по зв’язку він був бездоганний. А скільки у нього було планів і задумів! Він мріяв обробляти землю, розводити сади. Обсяг занять у нього був широкий. До речі, він перший почав контактувати з волонтерами».
На очах у співрозмовників з’являються скупі чоловічі сльози, але вони тут же висихають. Друзі впевнені, що їх загиблі товариші недаремно віддали свої життя і що хлопчики прийдешніх поколінь будуть нишком плакати ночами через те, що їм не судилося бути разом з Віктором Хмелецьким, Ігорем Упоровим, Василем Спасьоновим та іншими.
На закінчення зустрічі брат Віктора Олег Хмелецький сказав:
- Я впевнений, що щасливе майбутнє України саме за цими хлопцями, які воюють за незалежність своєї держави. Саме вони змінять життя країни на краще, бо знають справжню ціну життю людини. Я всім їм низько кланяюсь.
Уклін всім, хто відстоює нашу свободу на сході України! Уклін живим героям і тим, що відійшли у Безсмертя! Уклін мужнім батькам, неутішним матерям, вдовам, осиротілим дітям ! Ваш біль і наша пам’ять – єдині!
Підготувала Антоніна Булавіна
Коментарі