Червоне сонце сходить на Волині
Вмиваючись сльозами матерів
І сивих вдів тридцятирічних
З дитячим плачем і підлітків в селі
Вони там гризлись в терикони
Болото, граніт і пісок
Бійці там держать оборону
І кожен третій Поліщук
Полковник Матюк високий, стрункий
Ветеран ЗСУ та АТО
І знову два роки
Боронить країну
Останніх бійців з батальйону він взяв
І побіг ту висотку тримати
Держались там хлопці два роки,
А скільки їх там полягло?
Але не віддали ні кроку.
Підняв в штикову, щоб знищити мразь
Які вже триколор підняли
І п'яний регіт московських бандюг
Вони добре вже чули
Він кинув гранату, і кинувся в бій
Щоб відтіснити навалу
Їх прапор - порвали, ще трішки вперед
І до своїх в окопи піднялись
А там люди, залізо
І кров на землі,
Обнялись і попрощались...
Хтось запалив, хтось сказав своїм дітям, -
Прощайте малі...
Я за Україну, за Київ, за Львів
І за квітучу Волинь
А вже скоро їх гради та КАБИ накрили.
Там залишився полковник Матюк
І двадцять хлопців, з Волині...
Звертаюсь до всіх вас, мої земляки
Відомстіть за смерть Василя Святого
І дуже шкодую, що я вже старий
За мірками країни своєї
Прикро і боляче, що МОУ не допоміг мені
Служити у війську
І бути в окопах, рядом з Тобою
Василь Васильович Матюк народився і виріс в селі Березичі Любешівської громади Волинської області, прекрасний сім'янин, чесний принциповий офіцер, мисливець, риболов, грибник, патріот Волині, мій земляк і вихованець.
Слава Герою!!!
Я низько вклоняюсь і прийміть мої щирі співчуття велика і дружня родино
А. Вітовщик
1.05.2024