«Уже перебуваючи на грані смерті, я отримала наказ від Господа допомагати людям»

Опубліковано Модератор 14/11/2023 - 16:29

доводиться стукати у двері як до офіційної медицини, так і до народних цілителів та нетрадиційної медицини. Проте не варто плутати народну медицину з нетрадиційною. Народна медицина – то найдавніша медична система на Землі, відома як багатовіковий історичний емпіричний досвід суспільства, що затвердився у місцевих самобутніх культурах і народних традиціях. Цю систему засновано на унікальних лікувальних властивостях природного навколишнього середовища у поєднанні зі здібностями самих цілителів. А нетрадиційна медицина – це, скажімо, іридодіагностика, гомеопатія, рефлексотерапія тощо. Тобто це різновиди медицини, які мають авторів. У гомеопатії, наприклад, застосовують методику відомого німецького лікаря Ганемана. А щодо того, довіряти чи не довіряти… Скажемо так: офіційна медицина народилася таки з народної, тож відкидати та заперечувати її аж ніяк не годиться.

Цілителі – це люди, що наділені тонким емоційним сприйняттям пацієнта, деякою мірою навіть психологи. Маючи певний досвід і якісь практичні спостереження, уже за зовнішнім виглядом вони можуть сказати, яка хвороба турбує людину. Справжній лікар передусім має йти до пацієнта зі щирістю. Недарма ж кажуть, що поганий той лікар, який не допоміг хворому після розмови з ним. Колись не було ні пігулок, ні уколів, але люди жили… й виживали. Цілителі використовували трави, усілякі замовляння, які, треба сказати, доволі часто допомагали. То були такі собі мантри. Усе це, звісно, трохи скидається на магію. Але ж сказано у Біблії: «Віра твоя спасе тебе». І направду, якщо людина приходить до лікаря з вірою, а той, так би мовити, ще й трохи пошаманить, як колись робили цілителі, звичайно, це людям допомагає.. І досі протяги виганяють спалюючи льон, і це діє! Категорично заперечувати цей факт годі. Бачимо самі, що справжній цілитель уміє налаштуватися на хвилю хворого, входить у його біополе і в ньому розчиняється. Коли лікар з великим бажанням іде назустріч пацієнтові й хоче його зрозуміти, то він уже налаштовується на його хвилю. І цього аж ніяк не можуть заперечити самі лікарі, які не раз, випробувавши весь свій лікувальний арсенал, радить пацієнту звернутися до народного цілителя.

У світлиці пані Віри Крищук саме триває сеанс по спалюванню льону. Молода жінка вже тривалий час страждає від запалення лімфатичних вузлів. Вона вже не перший раз відвідує цілительку. Здається, подібна проблема є у мене, після застуди відчуваю біль між вухом і щелепою, щось схоже до колишньої «свинки». Правда, приписую це хворому зубу , який все частіше турбує. Тому за пропозицією господині погоджуюсь на експеримент зі спалюванням льону. Пані Віра накриває мені голову. Миттєво злітає доверху полум’я і чую вигук жінки:

- Ой, ледве стелю не пропалило! А ви кажете, що зубний біль! Та вас десь добряче протягнуло!

А на зворотному шляху додому дійсно відчуваю полегшення. Правда, зуб таки дошкуляє, але це вже інше.

На Острівку, де мешкає Віра Станіславівна Крищук, її дуже добре знають, хоч далеко не всі ставляться однозначно до цієї жінки, яка володіє здібностями цілительки. Народилася вона 1946 року в селі Замостище Березнівського району на Рівненщині в селянській родині. Доля привела жінку на Волинь. Тут вийшла заміж, народила двох діток, разом з чоловіком звели будинок на одній з вулиць Острівка. Працювала на швейній фабриці, затим на цукровому заводі, де трудився чоловік.

- Ніяких цілителів у моїй родині не було, - пригадує пані Віра. – Мама вміла складати травмовані кісточки. Бабуся була мудрою жінкою, любила природу, часто брала мене до лісу збирати ягоди і гриби, розумілася в травах.

Багато років тому, ще працюючи на швейній фабриці, пані Віра потрапила в біду. Вона впала і отримала дуже важку травму голови. Лікарі робили все, що могли, але ситуація погіршувалася і зрештою непритомну жінку накрили білим простирадлом, щоб вивезти в морг. І тут трапилося диво. За словами пані Віри вона опинилася на небі. Це була клінічна смерть, яка тривала більше 20-ти хвилин.

Я почула голос, який велів зайти вісьмом людям. Я була п’ятою. Я побачила трьох чоловіків в дивовижно білих одежах. Я впізнала Ісуса, хоч він був зовсім не таким, яким зображений на іконах. Я про це всім священникам говорю, бо бачила своїми очима. Мені було велено повернутися у світ і допомагати людям. Так у мене з’явився дар спалювати льон і викачувати яйце, - розповідає цілителька. – До мне навіть часто самі лікарі направляють пацієнтів.

Звичайно, повернувшись до життя, Віра Станіславівна не відразу зрозуміла, як саме повинна допомагати людям. У 1996 році захворів онук. Хлопчика вирішили відвести до відомого лікаря з Мокреця, який сказав, що у дитини сильний переляк. Ось тоді бабуся сама взяла яйце і стала викачувати. А згодом почала лікувати недуги, викликані протягом. Почала з чоловіка, який, повернувшись з роботи, скаржився на сильний біль у вусі. Взяла тоді пані Віра свічку-громницю і спалила льон. Багатьом людям допомогла при захворюванні на бешиху.

І нині до пані Віри йдуть люди. Звичайно, далеко не всі їй вірять, але жінка на це не зважає. Вона твердо переконана, що виконує Божу волю. Категорично не займається пані Віра ворожінням, гаданням, навіть карт до рук не бере, вважаючи це великим гріхом. Не пророкує вона майбутнє, бо вважає, що доля багато залежить від рішень самої людини. Вважає, що люди не мають права засуджувати один одного.

- Я ще тоді, на смертному одрі, почула слова «Всі люди грішні, святий тільки Бог». З тих пір сама нікого не засуджую і не слухаю людських пересудів, - запевняє пані Віра.

Жінку розуміє і сільський священник, звертався до неї, коли мав проблему з онуком, а тому тепер постійно освячує льон. Льон у пані Віри дуже гарний на вигляд, нагадує шовкове і блискуче жіноче волосся. Перед лікувальним сеансом жінка обережно розбирає його на тонкі волосинки. Навіть не віриться, що тонкі волосинки, спалахнувши, вигонять з людського тіла хворобу. Але саме так і є.

Пані Віра – справжня українська господарка. Разом з сім’єю отримують кури, качки, свині. Навкруг хати буяють чудові квіти, вирощуванням яких займається донька. В самій оселі відчувається тепла аура затишку і доброзичливості. Відразу зрозуміло, що тут не місце злу, демонським силам, у змові з якими , напевно, звинувачують пані Віру деякі односельці.