Україні сьогодні перемога потрібна понад усе, але, як ніколи, їй потрібні люди, які своєю щоденною працею дають можливість прогодувати інших людей, а також заробленими коштами поповнюють бюджет. Так вважає подружжя Андрія і Тетяни Лисенків із Володимира, яке сприйняло пропозицію розповісти на сторінках газети про свою підприємницьку справу більше з пересторогою, ніж з ентузіазмом.
У сім’ї дорогу до бізнесу першим проклав чоловік
У кожного справжнього чоловіка за життя має бути кілька справ, які він повинен обов’язково зробити: побудувати оселю, народити дітей і посадити, ну як не сад, то хоча б кілька дерев. Переконаний, що багато справляються з такими завданнями: якщо не будують будинки, то заробляють гроші і купують квартири, з народженням дітей в переважній більшості теж немає проблем (хто ж не любить дітей і процесу), як і з насадженням дерев. У часі ці завдання виконуються в більшості чоловіками до сорока років, а от із настанням цього віку приходить пора неначе якогось вигорання усередині: потрібно нове заняття, щоб і для душі воно було, і обов’язково для незалежного фінансового становища. Андрій Лисенко не став з цієї класичної чоловічої долі винятком, і після роботи на підприємствах міста, уже як і діти підросли, і посаджені дерева заплодоносили, маючи невгамовну жагу до підприємницької діяльності (друзів і знайомих, що ризикнули, вистачало для прикладу), вирішив спробувати. Дружина, як справжня дружина, не перечила і підтримувала чоловіка, але в душі переживала не менше за нього, теж наважилася на сімейне підприємництво. Вид самого підприємництва підказав випадок. Біля хати потрібно було викопати кілька траншей для паркану і впорядкувати територію. От і довелося за гроші найняти спецтехніку. Саме цей факт і став поштовхом для нової ідеї – надавати послуги такою технікою охочим. Довго вибиралася для придбання спецтехніка, але уже десятий рік під керівництвом Андрія вона працює на користь володимирчан, а також за межами нашого міста. Щодня у цій роботі були цікавинки. Чоловік мав до чого прикласти нові ідеї, думки і руки. Тішилася з цього заняття уся родина: дружина, діти, а особливо теща Ніна Олександрівна. Любили збиратися усі разом і обговорювати справи домашнього бізнесу. Традиційно Пасха, Різдво і обов’язково свято Андрія Первозваного у грудні відзначали в колі сім’ї та друзів. Саме так відбувалося й минулого року. Тільки на сімейному святі були ще друзі, які загітували Андрія і Тетяну на нову справу – новий бізнес.
У Волинській області при районних лісгоспзагах була реалізована програма з облаштування рекреаційних зон і зон відпочинку для громад у лісах. Одна із них, яку назвали «Лісовичок» (ми писали про це минулого року), була облаштована неподалік Володимира, біля села Житані. Багато містян, якщо не зупинялися тут для перепочинку, то проїжджали повз і бачили перетворення лісової галявини з кількома витесаними з кругляка столами на оформлену за всіма правилами ландшафтного дизайну територію із сучасними павільйонами і кам’яними доріжками. А родзинкою цього місця стало освітлення, яке надавало йому (особливо ввечері) єдиного комфортного простору. Після закінчення будівельних робіт і прийому в експлуатацію ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» прийняло рішення здавати цю зону в оренду. Оголошення про пошук орендаря було довгенько в публічному просторі, але бажаючих розпочати бізнес у час світової пандемії не знаходилося.
І от друзі, які разом святкували день ангела господаря родини Лисенків, взялися переконувати іменинника і його дружину в тому, що ця оренда чекає саме на них. Чоловік уже десятий рік знає, як вести підприємницьку діяльність. Та й дружина, працюючи в банку, теж володіла для початку певними знаннями. От під кінець 2021 року уся родина вирішила, що варто спробувати. І не просто спробувати, а досягнути певних результатів.
Учитися довелося їздити по карпатських кнайпах і придорожніх кафе
Хоч рішення про початок оренди приймали недовго, але час підготовки був досить тривалим. Розуміли, що без науки цей бізнес міг закінчитися зовсім швидко: люди не вибачають якихось помилок чи недоречностей в організації громадського харчування. Тому для закладу, який слід вважати придорожнім кафе, що розташоване у лісі, подружжя обрало філософію розвитку пікнікових гостин.
Усі добре пам’ятають, як смачно пахне шашлик, приготований у лісі, чи зварений борщ на дровах. Окрім цих двох, є багато інших різноманітних страв і закусок, які матимуть ноту лісової романтики, коли їх готують на багатті. Найкращий досвід у цьому в таких же кафе у Карпатах, і їхня кухня складена в залежності від способу приготування на відкритому вогні та на дровах. Звісно, що, крім таких креативних речей, дуже важливі свіжі складники для страв і майстерність кухаря.
У багатьох закладах побували Тетяна і Андрій, вибрали оптимальний варіант меню, сервірування, способу організації роботи кафе і взялися до підшукування команди. Якщо з обслуговуючим персоналом особливих проблем не було (прийшли хороші і зичливі люди, які радо навчалися, а дехто уже знав, як усе правильно робити), то кухаря довелося брати на роботу через презентацію його умінь у приготуванні страв конкретно на кухні. Екзаменаційною роботою було приготування українського борщу. Кухар із багаторічним стажем впоралася із завданням на відмінно. Її борщ оцінили усі, а особливо мама Тетяни – Ніна Олександрівна Старчевська. Саме вона найбільше переживала за старт ресторанного бізнесу дітей та найбільше «волонтерила» на цьому об’єкті, аби довести його до такого ладу, щоб не соромно було приймати людей.
Вибрали цілком реальне меню, королем у якому – бограч
Для розміщення відвідувачів використовуються добротні альтанки з комфортними столами і кріслами. У всіх із них є світло, розетки. Три альтанки мають окремо свої мангали, одна є закритою від вітру і дощу. В кожній бесідці може вільно розміститися 10 чоловік, а у великій альтанці-павільйоні, де працює кухня і формуються замовлення, – більше 40. Також на території кафе є санітарні приміщення, до яких підведена вода. А ще – дитячий майданчик.
Але все-таки головними у кафе є страви, якими годують відвідувачів. Для меню було відібрано близько 30 страв, на які уже складено технологічні карти і які готуються кухарем. Хоч кількість не є надто великою, але усі вони під гарантією власників і кухаря, що кожна страва буде приготована тільки із найсвіжіших і якісних продуктів і буде смачна. Найголовніша страва цього меню, його король – бограч. Тетяна Василівна і Андрій Олександрович кажуть, що готується він за їхнім спеціальним авторським рецептом і смачнішого бограча годі шукати в усій окрузі. Навчилися вони його готувати на Закарпатті. Для страви відбирають найсвіжіше м’ясо трьох видів, картоплю, помідори, багато цибулі, болгарський перець, перець чилі. Також додається приготований соус, рецепт якого тримають у секреті, але від нього залежить неповторний смак бограча. І, звісно, процес приготування.
Особливу увагу в кафе приділяють швидкості обслуговування відвідувачів. Заклад знаходиться при дорозі міжнародного значення. Всі водії, які їдуть, як правило, економлять свій час, а тому відпочинок поєднують із тим, щоб поїсти і трішки розім’ятися. В більшості випадків це пів години, тому час обслуговування разом із приготуванням має бути нетривалим. Але ні в якому разі оперативність і швидкість дій персоналу не повинні бути поспішністю, і тим більше – впливати на якість та смак страв. Поки зауважень до роботи кафе у відвідувачів немає. Робочий процес сьогодні дуже динамічний та активний. Подружжя переконане: за рік їхній колектив буде справжнім асом. Та й планів дуже багато. Особливими для кафе в майбутньому мають стати передноворічні і новорічно-різдвяні свята. В родині стало доброю традицією відзначення дня ангела Андрія Первозваного. За застіллям збирається уся велика родина Лисенків і Старчевських погомоніти, поспівати і потішитися. Ось таку традицію дуже хочеться започаткувати у кафе. Можливо, це будуть андріївські вечорниці.
Війна має закінчитися перемогою України
Але це відбуватиметься пізніше, як закінчиться війна. Андрій Олександрович, окрім того, що опікується «Лісовичком», здійснював волонтерські поїздки на схід України, також гроші перераховували на потреби захисників. Правда, від діяльності кафе прибутків немає, доводиться тільки витрачати на закупи необхідного обладнання і начиння. Лише завдяки паралельній підприємницькій діяльності, через початок війни Лисенкам вдалося не відмовитися від діяльності закладу громадського харчування.
10 червня – місяць від дня відкриття кафе. Справді нелегкий час для початку бізнесу чи для реалізацій якихось креативних планів. Але уже цей маленький термін дечого навчив, дав уроки і переконав, що українці вміють господарювати і досягати успіху.
Коментарі