Учився проєктувати аеропорти, а зараз успішно створює дитячі майданчики

Тарас та Наталія Дукельські отримали грант на розвиток власної справи. Кошти планують направити на придбання обладнання для своєї творчої майстерні «DiTu plays».

Потрібно загорітися ідеєю та прагнути її втілити, тоді вдасться побороти перепони, розв’язати усі проблеми і досягти успіху. Сьогодні заснувати власну справу – не важко. Та потрібно бути готовим до того, що це  займатиме величезну частину часу й потребуватиме значних зусиль. У цьому переконалися Тарас та Наталія Дукельські, які півтора року тому розпочали власну справу з виготовлення ексклюзивних дитячих майданчиків з дерева. Дружина є підприємницею і займається організаційною роботою, веденням документації, звітності, спілкується із замовниками. Чоловік розробляє проєкти та виготовляє спортивно-ігрові комплекси, які тестують їхні сини – 4-річний Денис та 2-річний Тимофій. Саме діти надихнули батьків зайнятися таким видом діяльності.

Проєктував і маленькі котеджі, й великі житлові комплекси та готелі

Тарас, закінчивши 8-ий клас школи у рідному селі Поромів Іваничівського району, навчався у Нововолинському ліцеї. Він обожнював малювати, тому відвідував дитячу художню школу. Оскільки зростав творчою особистістю, то й то й майбутню професію обрав за покликом душі. Вищу освіту здобувати вирішив у Київському національному авіаційному університеті на кафедрі архітектури та дизайну. Тут акцент у навчанні ставили на проєктуванні аеропортів, хоча вивчали усі аспекти архітектурної та дизайнерської справи. 
- У нас були хороші викладачі, чимало з них – досить імениті, а головне – мали досвід. Ті, хто паралельно працює та викладає, дають набагато більше знань, - каже Тарас. – На другому курсі навчання я пішов на практику у фірму «Архітектурні технології», де працював три місяці. За цей час здобув колосальний досвід, отримав нові навички та пізнав чимало важливої інформації, яка більш широко розкривала суть та особливості моєї професії. Це все надало впевненості й спонукало почати працювати над новими проєктами, які я шукав через біржу фрілансу. Також здобутий досвід неабияк став у пригоді під час написання дипломних робіт. Для отримання ступеня бакалавра розробляв проєкт культурно-розважального центру, а спеціаліста – офісного центру. 
Навчаючись на третьому курсі, хлопець уже виконував індивідуальні замовлення від приватних компаній. До початку воєнних дій на Донбасі  співпрацював із Росією, потім – з Європою, Америкою та Австралією. Розробляв концептуальні рішення для малих проєктів та великих офісних центрів, готелів, паркінгів. У своїх проєктах показував, як може виглядати дана територія та яким може бути функціональне зонування. 
- Співпрацюючи з Австралією, я познайомився з доволі нестандартним дизайном, - каже чоловік. – Приміром, фасади будівель виконані в стилі строгого мінімалізму, з дерева або металу чорного чи білого кольорів та з використанням натуральних відтінків дерева, трошки каменю. Це дуже круто виглядало. Також мене вразили більш сучасні погляди на все, що стосується вигляду будівель, вибору кольорів. Те, що я проєктував два-три роки тому, тільки зараз починає у нас з’являтися. Такі зразки можна побачити у Києві. 
Після закінчення вишу Тарас деякий час працював у столиці. Брав участь у конкурсах, які оголошувала будівельна компанія. Коли вигравав, розробляв проєкти, за якими потім проводилося будівництво. Працював над проєктами фасадів або створював концептуальний дизайн. Планував котеджі, житлові комплекси, готелі. А коли через деякий час міг на власні очі побачити, як були реалізовані його ідеї, каже, отримував велике задоволення та натхнення працювати далі й розвиватися.
- Мені подобається змінювати щось на краще. Те, що я проєктую, люди можуть бачити та сприймати. Від цього вони або отримують естетичне задоволення, або ж не відчувають жодних емоцій. Тому я стараюся робити проєкти таким чином, щоб вони передавали максимум позитивних відчуттів, - каже Тарас. – А ще, як вчив нас один викладач, спочатку потрібно продумати функціональність, а тоді – красу. Я стараюся дотримуватися цього принципу теж.

Створили сім’ю і бізнес 

Тарас та Наталія познайомилися у Нововолинському ліцеї, а одружилися, коли вже здобули вищу освіту. Спочатку декілька років проживали у Києві, а згодом вирішили переїхати у Володимир-Волинський, звідки родом Наталія. 
Проживаючи тут, Тарас продовжував працювати через інтернет з компаніями з Америки та Австралії. Займався справою, яку обожнював. Але все більше з’являлося незручностей. Через різницю у часі доводилося виконувати роботу в основному вночі, щоб бути на зв’язку із замовниками. 
- Я почав шукати варіанти, як відійти від такої роботи, адже у нас на той час була маленька дитина, планували другу, - каже чоловік. – Я хотів реалізовуватися як архітектор, і мені подобалося працювати з деревом. У Києві я проєктував будинок одному із замовників. У нього була велика власна майстерня, і, коли ми робили ремонт у квартирі, де на той час проживали, я часто позичав інструменти. Багато внутрішніх робіт в оселі виконав власноруч, навіть деякі меблі виготовляв. Як переїхали у Володимир, то самостійно облаштовував будинок. Синові на другий день народження я змайстрував ігровий будиночок, який ми розмістили в його кімнаті. Вже тоді були думки, що це захоплення може мати перспективу. Ще навіть коли в Києві працював із забудовниками, то зіштовхнувся з проблемою, що нелегко знайти хороший дитячий майданчик серед наявних у виробників чи майстерню, яка б виготовила комплекс на замовлення за проєктом архітектора. Все, що пропонувалося, було типовим, а кожен забудовник хоче виділитися. 
Перше замовлення на виготовлення дитячого майданчика Тарас отримав випадково. Просто дав свої контакти ковельчанам, які біля одного з магазинів у Володимирі цікавилися гойдалками та бідкалися, що не можуть знайти чогось оригінального. Через деякий час вони зателефонували, щоб домовитися про конструювання багатофункціонального будиночка.
Після втілення цього проєкту майстер хотів виготовити щось подібне і для Володимира, щоб місцеві дітлахи отримали оригінальний простір для ігор та розвитку. І така нагода трапилася. Священник храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії отець Євген Рябець (до речі, він є татом Наталії) якраз вирішив облаштувати цікавий та незвичний дитячий майданчик на церковному подвір’ї.  
- Ми досить довго обговорювали ідею та концепцію майданчика, бо хотіли показати, що він може бути оригінальним і без гірок. Дивилися, як виготовляють подібні за кордоном, тому що коли щось створювати, то треба вчитися у найкращих. А хороший досвід у цьому має Данія. За три місяці ми виготовили куточок для найменшеньких і до престольного свята його облаштували. Функціональність майданчика полягає не тільки в тому, щоб розвивати малечу фізично, а й щоб спонукати її фантазувати та мріяти, сприяти комунікації. Адже чим яскравіший куточок в емоційному плані, тим менше часу дитина буде проводити за телефоном. До речі, самі дітлахи дали йому назву «Казкова галявина», - розповідає Тарас. – Цей майданчик був створений за підтримки народного депутата України Ігоря Гузя, який допоміг придбати необхідні матеріали. 
Також на території храму знаходиться яскравий дитячий автомобіль. Та він там – тимчасово. Як пояснює майстер, виготовляти його почали давно, а завершили близько пів року тому якраз до дня народження Дениса. Хотіли подарувати машинку дитячому садку «Вишиванка», який відвідує хлопчик, але почався карантин. Щоб конструкція виконувала своє функціональне призначення, вирішили на деякий час поставити її біля церкви. Найближчими днями оригінальний дитячий автомобіль доставлять у садочок. А схожий змайструють, щоб встановити біля храму.  

«DiTu plays» - творча майстерня, де втілюють дитячі фантазії

Свою першу майстерню Тарас облаштував у гаражі. Він купував необхідні інструменти і, щоб відшліфувати навички, постійно працював з деревом. Каже, виготовив з цього матеріалу у домі все, що тільки можна було, змайстрував навіть терасу. Крім того, близько року вивчав тему облаштування дитячого простору, напрацьовував певні прототипи, розробляв дизайн, виготовляв різноманітні майданчики, які ставив удома, щоб діти їх тестували. Так учився та з кожним разом вдосконалювався.
Таким чином згодом утворилася творча майстерня «DiTu plays», яка виготовляє кімнатні та вуличні дитячі казкові будиночки і спортивно-ігрові комплекси. Тут використовують кардинально інший підхід у проєктуванні й створенні ігрових елементів, вдало поєднують ті, що якнайкраще сприяють всебічному розвитку дитини: шведські стінки, «руколазки», канати, гойдалки, гірки, пісочниці, столики та лавки. Вони різних розмірів та складності. Все створюють за індивідуальним проєктом та побажаннями замовника. Використовують лише сухе дерево першого та вищого сортів: сосну, дуб, березу, модрину. А фарби й  лаки обирають перевірених італійських виробників. Вони сертифіковані та безпечні для дітей.
У творчій майстерні уже виготовили близько 20 об’єктів (приклади робіт можна побачити на інстаграм-сторінці «ditu_plays»). Їхніми замовниками є переважно мешканці Львова та Києва. Як поділився Тарас, саме зараз вони завершують роботу над облаштуванням великого дитячого комплексу, який займе 150 квадратних метрів. Виготовляють його для нового житлового комплексу, що будується у Києві.  
– Свої конструкції ми обов’язково тестуємо, самостійно встановлюємо та обслуговуємо. Даємо гарантію на рік, але, зазначимо, що всі матеріали та комплектуючі хорошої якості, тому слугуватимуть упродовж тривалого часу. Власні майданчики ми також сертифікуємо, - каже чоловік. - Звісно, хотілося б виготовляти оригінальні дитячі комплекси для парків чи дитячих садочків, та поки що, ми віримо, - це в перспективі. 

Виграли грант для розвитку свого бізнесу

Нещодавно команда «DiTu plays» пройшла курси для підприємців-початківців «Зе! СТАРТ», які проводилися дистанційно. 
- Училися розвивати бізнес та ставити правильні цілі. Ми отримали відповіді на ті запитання, що нас цікавили та стосувалися особливостей нашої діяльності, дізналися багато корисної інформації й отримали важливі контакти. Фахівці та досвідчені спікери нам підказували, давали певні поради і настанови, - розповідає Тарас. – По закінченню курсів тим, хто успішно захистив бізнес-план і  отримав велику кількість балів, давали грант на розвиток бізнесу. Ми теж серед переможців. Кошти маємо освоїти до грудня і прозвітувати. Порадившись, вирішили купити обладнання, щоб і надалі активно працювати, розвиватися і створювати робочі місця. 
Валентина Тиненська, м.Володимир-Волинський