Учні 11-Б класу НВК «ЗОШ I-IIIст. №3 - ліцей» досліджували Атлантиду

ст. №3 - ліцей» разом із класним керівником Валентиною Матулкою дуже люблять подорожувати і вже мають у цьому певний досвід. Так, святкування випускного з традиційним застіллям у кафе після закінчення 9-го класу вони вирішили замінити цікавою мандрівкою і здійснили 5-денну поїздку Західною Україною. Їхнім гідом у цій подорожі був інструктор з Луцька, професійний спелеолог Андрій Пилипюк. Він і познайомив підлітків із діяльністю ХСК «Атлантида» - Хмельницькою обласною громадською організацією, що займається популяризацією практичних наукових дослідницьких робіт серед учнівської молоді, пропагує спортивно-туристський спосіб життя, поширює основи спелеології як науки серед школярів, залучаючи їх до дослідження печер. Тож Андрій запросив юних мандрівників за сприяння ХСК відчути себе у ролі дослідників-спелеологів, відкривачів нового та цікавого.
І ось на початку листопада мрія старшокласників здійснилася. Дванадцятеро одинадцятикласників, Юлія Літвін, Дарина Дідур, Катерина Мартинюк, Валентин Булачевський, Нікіта Вигонюк, Євгеній Кузін, Артур Фацинець, Анастасія Марчук, Анна Кравчук, Назар Поліщук, Крістіна Клімова та Богдана Демчук, у товаристві спелеологів протягом декількох днів досліджували печеру Атлантида-Киянка, розташовану у с. Завалля Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині. Керівником групи була Валентина Матулка, а експедицію очолював Андрій Пилипюк.
Цьогорічні осінні канікули для учнів 11–Б класу Володимир-Волинського НВК «ЗОШ I-IIIст. №3-ліцей» видалися напрочуд цікавими, пізнавальними та сповненими бурхливих емоцій. Здійснилася наша давня мрія взяти участь у навчальній експедиції в системі печер Атлантида-Киянка, розташованих у с.Завалля Камя’нець-Подільського району на Хмельниччині.
Дорога до пункту призначення була досить довгою. Спочатку їхали потягом до Львова. О 5 ранку поснідали на вокзалі під зоряним небом, а далі наша путь пролягала до Кам’янця-Подільського. Понад шість годин у дорозі минули майже непомітно, бо всі солодко спали після безсонної ночі. І потім ще півтори години добиралися до Завалля. Тут багато чого нас вразило. Село розташоване в глушині.Декілька хат, поле, ліс, пагорби… Навколо тиша та мальовничі краєвиди, що зачаровують своєю красою. І повна відсутність доріг. Зустрів нас чоловік на прізвисько «Суп» та провів у поселення на базі ХСК. Зголоднілі з дороги, ми із натхненням готували вечерю, смажили ароматний шашлик та чекали нашого інструктора. І ось довгоочікувана зустріч. Ура! Приїхав Андрій!
Перший день нашої експедиції розпочався з того,що нам видали одяг і необхідне спорядження: комбінезони, гумові чоботи, рукавиці, шапки, ліхтарики…
Що ж нас очікує? Ми навіть і не здогадувались! «Ви будете перші, хто пройде у печеру так далеко, де лише працюють професіонали – спелеологи у пошуках нових залів у печері», - повідомив інструктор. Нам надали такий унікальний шанс - і ми ним скористались.
О 9:30 ранку входимо у печеру. Вузько, слизько, перед нами тунелі, зали, лабіринти - стільки всього і в повній темряві. Було важко зорієнтуватись, котра година. Спелеологи провели нас до нових залів (так називаються окремі відсіки у печерах) і почалася дослідницька робота, для якої нам знадобилися сапки, лопатки та ванночки.
Розбившись на чотири команди, ми рили, копали - хто руками, хто сапками. Те, що ми знайшли, було незначним для спелеологів, а для 11-Б - просто відкриттям року. Наприклад, Крістіна з Андрієм відшукали величезну галерею з кристалами, яка раніше вже була, нажаль, відкрита. Серед цікавих знахідок у печері Атлантида - летючі миші-кажани, геліктити та велика рідкість для неї - сталактити, великі та малі кристали…
Дуже незвично і прикольно було обідати просто на місці, у печері. Віталік став нашим «доставщиком» бутербродів, теплого чаю та солодощів. А потім продовжувалися роботи у пошуках нових залів.
Повертаємося на базу. На вечерю у нас - гарячий суп, шашлик, теплий чай з печивом. А потім відпочинок: гра “UNO” на бажання, вогнище, пісні під гітару, гра «Екстрим-хованка», тобто «Знайди мене у кукурудзі у повній темряві». Так відбулося більш близьке знайомство з учасниками клубу ХСК, їхніми звичаями, традиціями. Потім справжня «Кайф-баня» з березовим віничком і 3-4 години сну у подарунок.
Другий день нашої експедиції. Чудовий ранок, умивання під спів пташок та шелест листя. Обов’язково ранкова йога – позитивне налаштування та душевна рівновага. А далі похід у печеру, цього разу - екскурсійний. Учасників експедиції стало значно більше.
Здавалось, ми вже все побачили, освоїли, набули потрібних навичок проходження тунелів, лабіринтів, спусків та підйомів, але, як на диво, печера підготувала нам нові перешкоди, масу цікавих залів, їхніх мешканців, чудових пейзажів, складних підйомів та спусків. Усе це супроводжувалось захоплюючими історіями, фактами та легендами наших інструкторів Євгенії та Андрія. Вражає глибока тиша у печері, що ніби дзвенить у вухах, створюючи ілюзію звуку. Цікаво було виключити ліхтарики і пройти колоною у темряві, милуючись блиском під ногами… Це справжній підземний музей кристалів, чарівний та загадковий, тільки створений природою.
Прохід Туніс – NoComment… Подолавши Лівий китовий вус, ніби проживаєш друге своє народження під супровід пісні «Happybirthday». Потрапляючи в печеру, розумієш, що ти на чужій території. Аби потрапити далі, прийшлося пройти своєрідну посвяту, пообіцяти печері, що ми лише любуємось, пізнаємо і вивчаємо її. І в жодному разі не збираємося руйнувати це природне творіння.
У печері ми вже понад 6 годин, а час ніби зупинився. Тут забуваєш про все на світі і починаєш розуміти, що є щось цікавіше за FB, Instagram, кафе, нічні клуби, розважальні центри. Ти просто дізнаєшся нове, здобуваєш навички поведінки в екстремальних ситуаціях, вчишся бути спокійним, врівноваженим та обдумуєш кожен крок чи порух рукою у печері, щоб, якщо не підкорити, то хоча б освоїти її.
О 17:30 вихід з печери. А так не хочеться залишати ці стіни! Відволікає від таких думок чудовий захід сонця на фоні пагорбів, в яких по-осінньому швидко ховається небесне світило, зігріваючи нас своїми промінчиками і прощаючись до наступного дня…
Остання ніч на базі… Не хочемо прощатись і думати, що завтрашній день буде звичним та буденним. За вечерею зробили оголошення про місце зустрічі усіх учасників експедиції в будиночку, де наш інструктор Андрій висловив враження від експедиції і нагородив найкращих. Ми й думати не могли, що будемо у списку перших, що отримаємо сертифікати та подяки за активну участь у цій експедиції, що почуємо приємні відгуки про нас як особистостей. А в додаток отримаємо солодощі і велику коробку цукерок.
Позитивний теплий вечір тривав у колективі учасників ХСК. Андрій поділився досвідом, розповів про свої дослідження, експедиції, поїздки, відкриття, навчально-тренувальні табори. Все було цікавим, захоплюючим, пізнавальним, вражаючим і супроводжувалось презентаціями, які відтворювали атмосферу реальності тих подій.
Остання ніч плавно переходить у новий день. О 4:30 ранку нас годують смачним та поживним сніданком, якого не отримаєш у жодному готелі в такий ранній час. Речі зібрані. Прийшов час прощатись. 05:30 ранку… Ділимось враженнями з нашим інструктором Андрієм та висловлюємо слова вдячності, не стримуючи сліз. Сумно, що залишаємо це місце. Але розуміємо, що тепер ми приєдналися до цієї чудової команди ХСК, і маємо чудову можливість стати активними учасниками наукових експедицій у майбутньому.
Валентина Матулка, класний керівник 11-Б класу НВК №3

Розділ новин: 

Коментарі