Учасник №37 Юрій Федорович Рожанський, лікар-хірург-онкогінеколог Волинського обласного медичного центру онкології

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

Публікації

Лікар має стати майже рідним для пацієнта, вважає Юрій Федорович Рожанський

Коли звучить пісня «Два кольори мої, два кольори, оба на полотні, в душі моїй оба…», мимохіть згадуєш батька, батьківщину, мужніх чоловіків – серед них зринає обличчя Юрія Рожанського. Не знаю, чому життя вибудувало таку асоціацію, бо ж цей чоловік знаний мною не по війні, чи десь по борні, чи по спорту. У свій час за моїм благанням вилікував трьох жінок. Серйозні немочі їх допинали. І тільки вмілі руки цього лікаря продовжили їхні життя ще на десятиліття. Таких випадків, від інших знаю, беззаперечна статистика каже, були тисячі.
Знайомтеся, лікар-хірург-онкогінеколог Волинського обласного медичного центру онкології Юрій Федорович Рожанський.
Лікувальна справа почалася у Юрія дуже давно, ще від тата. Велику шану складає як вдячний син батькові – людині, яка пройшла війну з німцями, а потім лікувала односельців усіх в окрузі села Вишків, поряд із Луцьком. Звідти і пішов рід Рожанських.
Батько після закінчення медичного інституту працював психіатром. Любив свою справу. Він і сестру Оксану загітував взятися до лікувальної справи. Пам’ятає Юрій Федорович, як батько завжди з великим хвилюванням розповідав про випадки із практики, повчальні історії. Ніколи не зникнуть зі спогадів поїздки до столичних музеїв, особливо тих, які мали медичні експозиції або ж анатомічні експонати.
У родині вважалося, що робота лікаря є поважною та інтелігентною, а тому майбутній вибір дітьми професій був чітко зорієнтований на цей фах. Навіть навчання у школі мало бути не просто успішним, а відмінним, бо високий рівень знань із основ наук був базисом для подальшого здобування освіти. Крім того, середній бал у атестаті мав бути максимальним, щоб можна було вступити до медичного вишу.
Здобуття фаху хоч було довгим, але не непомірно важким: усі дисципліни, що викладалися в інституті, були цікавими і мали дуже багато практичних занять. На останньому курсі слід було визначитися з лікарською спеціалізацією. Сумнівів не було, чоловік мріяв бути хірургом. Але не через  емоційне сприйняття хірургічних розтинів вибрав фах, а тому, що бачив найвищий результат допомоги хворій людині внаслідок оперативних втручань. Найбільше їх потребували жінки, бо продовжують людський рід. Їхнє тіло піддано ризикам до вагітності, під час вагітності і уже після неї.
Робота в пологовому будинку
Перші самостійні лікарські прийоми довелося проводити в Луцькому пологовому будинку. Жінки, хоч і тішилися, що працює в установі молодий гінеколог, але трохи комплексували йти до нього: високого, із чорним, як смола, волоссям і карими очима. Але це було на початках. Зараз уже згадуються найприємніші моменти, коли ці жінки по закінченню лікування приходили і дякували за чоловічу турботу, за кваліфіковану медичну допомогу. Не кожному відкривається таємниця зародження і народження нового життя. Людина найбільше надій покладає на своє потомство. Особливою гордістю лікаря пологового будинку є причетність до цього таїнства і до того, що він допомагає людям втілити надію у реальність.
Онкодиспансер – центр порятунку від недуги ХХ століття
Трапилася вакансія в онкогінекологічному відділенні Волинської обласної  онкологічної лікарні. Установа запрошувала на роботу онкогінеколога. Усвідомлював, що кількість випадків, при яких застосовується хірургія,  зросте у декілька разів, порівняно з пологовим відділенням. Але бажання допомагати прекрасній половині людства взяло верх. За дуже короткий час роботи стало очевидним, що в диспансері багато людей знаходять не тільки покращення стану здоров’я, вони повністю виліковуються і, найголовніше, повертають віру в життя.
Найважливіший у лікуванні етап – це визначення діагнозу
- Ніколи не міг звикнути до думки, що жінки в силу багатьох причин часто нехтують своїм здоров’ям. Дітородна функція – це надто складна біологічна і фізіологічна система. Звісно, нею ж визначається  і  психологічний стан самої жінки. Маленький збій у цій системі через стрес, чи в харчуванні, чи просто банальне падіння при ходьбі безслідно можуть не пройти. Але організм завжди дає людині можливість почути і відчути якісь негаразди, що тільки починаються. Це симптоми. Спочатку вони зовсім не докучливі, але вони є. Через житейську метушню ніхто не прислухається до таких передвісників. Як правило, люди спочатку заспокоюють самі себе: «Ай, мине». Коли уже симптоми переростають у явища-симптоми, які заважають жити, жінка часто-густо заходить в інтернет, телефонує до знайомих, а коли вже болить, йде до лікаря. У моїй практиці були страшенно запущені випадки, які ніяк не могли пояснити самі хворі. Напевно, однією із причин, що уповільнює процес звернення жінки до лікаря, є те, що жіночі хвороби майже всі вважаються частиною інтимної сфери.
Навіть тоді, коли допікає недуга, потрапляючи до мене на прийом, хвора жінка, яка приїхала з районного центру чи села, просить за привезеним рентгенівським знімком поставити діагноз і розпочати лікування. Ну ви таке бачили? Є чіткий порядок діагностування хворих: спочатку детальний анамнез, візуальний огляд із застосуванням спеціальних засобів, лабораторні та інші апаратні дослідження. І в кінці – формулювання діагнозу за моєї участі та лікарів УЗД, паталогоанатомів, рентгенологів, - розповідає Юрій Федорович про важливий шлях від зустрічі з пацієнтом і до головного моменту лікування – визначення діагнозу.
Найкраще лікування – те, яке вчасно розпочато
Хоч жіноче здоров’я надто інтимна сфера і глибоко приватна справа, але хвороба «не розбирається» у таких тонкощах, вона починається «там», а потім починає гинути увесь організм. Тому слід пам’ятати усім, що ранні стадії будь-якої хвороби дають про себе знати ледь помітними симптомами, але дають. Слід прислухатися до свого організму. Неабияку користь мають профілактичні огляди. Це коли жінка, без жодних скарг (або вважає, що якісь зміни не є симптомами), наприклад, раз на рік проходить обстеження у гінеколога чи маммолога. Переважна більшість виявлених хвороб на ранній стадії має успішне завершення лікування. Також на ранніх стадіях часто вистачає незначного оперативного втручання.
Лікування, яке проводиться з допомогою операцій, набагато ризикованіше і важче переноситься хворими. Правда, у наш час медицина, зокрема й  хірургія, має означення однієї з найпрогресивніших у розвитку наук. У  багатьох випадках скальпель, який використовується при операції як для проникнення всередину організму, так і для видалення пошкоджених частин тіла, уже замінюється лапароскопами і гістероскопами. Це прилади, які за найменшого травмування тіла проникають всередину і виконують лікувальні маніпуляції. Юрій Федорович дуже радий, що багатьом красуням може здійснити оперативне лікування, не викликаючи особливих больових відчуттів. Але це в тих випадках, коли жінка вчасно звертається до лікарів.
Пам’ятає хірург один із випадків, який мало не заслужив сумної слави книги рекордів Гіннеса. На лікування потрапила жінка, яка мала пухлину, що заважала їй жити більше п’яти років. Дві години потрібно було бригаді лікарів для того, щоб позбавити жінку нарості у сорок кілограмів (пухлину зважили після видалення). Хіба можна говорити про те, що жінка належну увагу приділяла своєму здоров’ю?
Найбільша нагорода – нове життя
Юрій Федорович на питання про найбільше задоволення від роботи і нагороду за працю, не сумніваючись, назвав ситуації, коли жінки, особливо молоді, після оперативного лікування мали щастя завагітніти і народити здорових дітей.
- Я – батько, дякуючи Господу, маю дітей і онуків. І розумію тих жінок, які прагнуть цього і в результаті лікування отримують такий шанс. Хіба це не нагорода для лікаря, який переміг недугу в організмі пацієнта і дав можливість  батьківства та материнства? Рідко, але виникають питання: чому ти вибрав таку спеціалізацію – опікуватися жіночим здоров’ям? Я маю відповідь: заради таких випадків, коли ти можеш і вмієш змінювати надію на реальність – дарувати нові життя. А ще жінки завжди потребували і потребують нашої чоловічої допомоги. Дуже тішить мене, що мою стезю торує мій син Тарас. Один в один він виконує таку саму роботу, рятуючи нашу прекрасну половину від страшних діагнозів онкогінекології, - радіє хірург за свого сина.
Якщо бути точнішим, то родина Рожанських має цілковите право називатися династією лікарів. Дружина Юрія Федоровича Галина Іванівна є авторитетним неврологом, син Тарас Юрійович – онкогінекологом, дочка Ярина Юріївна – терапевтом, лікарем сімейної медицини. 
Багатьом допомогла ця родина лікарів, багатьом зберегла життя і дала надію на нові, бо головним їхнім кредо є розуміння того, що лікар має бути майже рідним для пацієнта. А таке розуміння треба заслужити дуже уважним ставленням до пацієнта і великим бажанням йому допомогти.
Для того, щоб  читачі, які потребують цього, могли  потрапити на приватний прийом до лікаря-онкогінеколога Рожанського Юрія Федоровича, редакція попросила його погодження на поширення номера телефону 066-798-52-63.
Сергій Залуський
 

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
1
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі