Учасник №1. Середня група “Івасик-Телесик” Зимнівського закладу дошкільної освіти

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

1-й ряд: Аня Лавринюк, Настя Війтик, Іринка Веник, Назар Романюк, Мілана Приступа, Діма Мотузюк.
2-й ряд: Мілана Никонюк, Матвійко Басараб, Саша Сердюк, Женя Чмук, Ангелінка Приступа, Тимофійко Голяновський.
Вихователька Альона Олександрівна Бадзюнь, помічниця виховательки Валентина Павлівна Юрчук.

У маленькiй групi «Iвасик-Телесик» пiдростають мрiйники та шукачi скарбiв

Невеличкий дитячий колектив Зимнівського закладу дошкільної освіти живе фантазіями і казками, вже змалку готуючись зробити цей світ добрим і цікавим.

Щойно відкрилися двері у кімнату середньої групи “Івасик-Телесик”, як з’явилися маленькі чарівні феї і неповторні ельфи. Ця група, яка складається з 12 діток, готувалася до свята новорічного ранку. Кімнату наповнювали ритми сучасної дитячої музики, а з фотозони привітно усміхалася Снігова королева, яка, попри відсутність снігу, прибула на свято до малечі. Спочатку, побачивши незнайому людину, малеча розгубилася, але дуже швидко освоїлася. Один перед одним почали розповідати про своє життя в дитячому садочку, про веселі забави та ігри. Виявляється, всі вони, як один, з радістю приходять до закладу, який по праву вважають другою домівкою.  
У малюків чотири  “матусі” - виховательки Альона Олександрівна Бадзюнь та Ірина Олександрівна Мельничук, помічниці виховательок Валентина Павлівна Юрчук та Катерина Леонтіївна Охрімчук.  Цього дня дітками опікувалися Альона Олександрівна та Валентина Павлівна. Про своїх діток вони розповідають із захопленням:
- Дітки дуже веселі, активні, непосиди, одночасно старанні, дбайливі. Вони з турботою ставляться як до речей в садочку, так і один до одного. Садок відвідують із задоволенням. Їхні улюблені заняття - танці і співи. А на другому місці - виліплювання квіточок і печива з солоного тіста, яке ми замішуємо самі, - розповідає Альона Олександрівна. 
Вихователька працює в дитячому закладі вже 10 років, свого часу закінчила Володимир-Волинський педагогічний коледж, затим - Рівненський державний гуманітарний університет. Любов до дітей вважає своїм покликанням, дарованим від Бога. 
Маленькі непосиди і собі прагнуть долучитися до розмови. Адже їм є що сказати незнайомці, яка до них завітала. Погляди аж світяться від емоцій, які переповнюють довірливі дитячі сердечка. 
- А ми сьогодні кашу з рису їли, - лунає такий щирий голосок, що насправді відчуваєш смак цієї неймовірної каші. 
- А коли є сніг, ми на санчатах катаємось, - і жалкуєш, що за вікном дощова погода, яка позбавила цих діток найбільшої зимової потіхи. 
- А нас водили на будівництво. Знаєте, що у нас будують? - та хоч і знаю, що у Зимному будують амбулаторію, та все ж починаю вірити, що зводиться казковий замок. 
Бо серед дітей неможливо бути буденним і прозаїчним. Ці допитливі дитячі оченята з довірливими поглядами просто кличуть у світ фантазії і казкових дійств. Виявляється, серед них немає неслухів, а тому до них не навідується Баба Яга. Натомість дітки дуже жалкують, що примхлива цьогорічна зима забрала у них можливість зліпити сніговика.  Можливо, тому більшість з них чекає улюбленого літа, коли можна буде гратися на пісочку, на спортивному майданчику. 
Та попереду ще одне зізнання... Виявляється, діти мріють відшукати скарби, які десь заховані біля їхнього села. Звичайно, одним вушком дітвора підслухала легенди, які тінями історії бродять навколо Зимного.  Відшукані скарби малеча мріє витратити на те, щоб було багато іграшок у всіх діток на світі, щоб доволі можна було ласувати смачними цукерками. 
Мрії діток підслухав Святий Миколай. Цього року групі “Івасик-Телесик”  він приніс нові іграшки. Звичайно, Миколаєві допомогли батьки. Вони ніколи не лишаються осторонь життя групи. 
Мабуть, єдиною прикрою хвилиною у спілкуванні з дітьми був процес фотографування. І хоч малеча фотографувалася залюбки,  намагалася продемонструвати свої яскраві посмішки, та все ж енергія била ключем і позувати терпіння вистачило не у всіх. 
Не хотілося розлучатися зі світом дитинства, із затишним будинком, де зимнівські діти знаходять другу домівку. У закладі створені всі умови для їхнього розвитку, для зміцнення здоров’я і виховання. Саме тут маленькі громадяни нашої країни вчаться умінню співжиття, взаєморозуміння, взаємоповаги, щоб у майбутньому створити добре і морально міцне суспільство.  А тому маленькі фантазери і мрійливі шукачі багатств навіть не підозрюють, що саме вони є найголовнішим і найціннішим скарбом і своїх батьків, і вихователів, і рідного села, і всієї України. Хай того дня, коли вони вийдуть зі стін Зимнівського  закладу дошкільної освіти, стелиться їм рівний і щасливий шлях, а пам’ять про другу домівку гріє теплом серце все їхнє життя.
Антоніна Булавіна, с. Зимне, Володимир-Волинський район 

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
0
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі