Справжнім новорічним подарунком стало повернення 21 бійця 51-ої бригади, які впродовж чотирьох місяців були у полоні в терористів. У місті радісна звістка передавалась із уст в уста, тож, незважаючи на мороз і пізню годину, в ніч з 27 на 28 грудня на головній площі міста почали збиратися люди. З кульками, прапорами, плакатами та квітами прийшли зустріти своїх героїв рідні, друзі та небайдужі містяни.
В очікуванні автобуса з бійцями люди співали патріотичних пісень під гітару та грілися гарячим чаєм, яким пригощали військові 14-ої бригади. Матері та дружини, які не бачили своїх синів і чоловіків від весни, не могли повірити, що усі поневіряння уже позаду. Залишились у минулому безкінечні поїздки до Києва, написання заяв в усі можливі інстанції та нестерпне очікування телефонних дзвінків.
Справжній шквал емоцій викликав приїзд сріблястого автобуса на площу Героїв. Хлопців виносили на руках, підкидали вгору та скандували: «Герої!» Музика військового оркестру, бризки шампанського, сміх та сльози – щастю присутніх не було меж.
Міський голова Петро Саганюк вклонився перед батьками, дякуючи за їхню стійкість, а бійцям – за мужність та незламність. Подякував міський голова і місцевій активістці Наталії Бояриній, яка привезла хлопців до Володимира-Волинського. До речі, приїзд бійців значною мірою став можливим завдяки волонтерським зусиллям.
Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик звернувся до присутніх з вітальним словом. Як зазначив очільник області, у полоні залишається ще близько десятка волинян. Тож працювати є над чим.
Звільненим з полону військовим колишній комбриг Володимир Яцків побажав швидше забути пережите, а також попросив вибачення у хлопців, якщо чимось завинив перед ними.
Бійці кажуть, що в полоні ставлення терористів до них було задовільне. Гірше ставилися до розвідників та артилеристів. Більшість часу провели у приміщенні СБУ у Донецьку. Усі 123 дні полону вони чекали та надіялись.
На щастя, гірше уже позаду, тож новорічно-різдвяні свята звільнені полонені проведуть у колі рідних. Попереду у них відпустка та тривала реабілітація.
Міла Сергєєва, м.Володимир-Волинський
Коментарі