У відповідь на свій лист школярка отримала вирізану з армійського одягу валентинку

Публікації

У такий нелегкий для нашої країни час кожен небайдужий громадянин долучається до загальної справи, аби Батьківщина швидше подолала важкі випробування, що випали на її шляху. Хтось захищає рідну неньку-країну зі зброєю в руках, а хтось віддає останню копійку, щоб допомогти й підтримати бійців. Не залишаються осторонь цієї проблеми й діти. Впродовж останнього року дитячими руками було написано тисячі листів, намальовано безліч малюнків, адресованих українським солдатам у зону проведення антитерористичної операції. Дякуючи військовим за те, що вони ціною власного життя захищають нашу Вітчизну, маленькі патріоти щиро бажають їм швидкого повернення до рідних домівок.
Написати лист на схід мали змогу й учні Устилузької ЗОШ І-ІІІ ступенів ще напередодні Дня св. Валентина.
-Попри те, що завдання це було не обов’язковим, охочих висловити свої почуття військовим виявилося чимало. Спробувати передати власні думки й переживання на звичайному аркуші паперу вирішила і я. Емоції в той момент просто переповнювали мене: з моїх очей лилися сльози від переживання за тих, хто там воює і захищає нас. Я відчула гордість за мою країну... Рука автоматично занотовувала кожне слово, кожну думку. Я писала про те, що кричала моя душа, неодноразово висловлюючи слова подяки героям-захисникам. І на завершення вказала свої контакти, поклавши в конверт фотографію та зроблену власноруч валентинку, - розповідає дев’ятикласниця Ярина Лебідь.
Коли ж з волонтерською допомогою дитячі послання були відправлені у зону проведення АТО, ніхто із школярів не мав сумніву, що вони знайдуть свого адресата. Не переставала мріяти про відповідь на свою душевну сповідь і Яринка. Дівчина ні на мить не забувала про події, які відбуваються на Донбасі.
Нічим не відрізнявся від інших день 26 квітня: школа, клас, домівка. Та сколихнув свідомість дівчини лист у поштовій скриньці, адресований їй.
-Я швиденько розгорнула його, а там... відповідь молодого солдата, який розповів про себе та висловив величезну подяку за написане йому послання. Проте найбільше розчулила мене маленька валентинка, вирізана з армійського одягу. Вам не передати враження, які охопили мене в ті хвилини. Почуття радості, щастя, смутку, горя – все змішалося… Я сиділа і плакала, - зі сльозами на очах згадує старшокласниця.
Після цієї відповіді дівчина пише листи-подяки солдатам, а також закликає оточуючих допомагати нашим захисникам, оскільки вони там, на сході, заради нас недосипають і недоїдають, мерзнуть в окопах, втрачають бойових побратимів, щосекунди ризикуючи власним життям.
Кожен з нас мріє, щоб на рідній землі якнайшвидше настав мир. Тому ми повинні зробити все можливе, щоб підтримати морально й матеріально своїх захисників.
Аліна Джарига, м.Устилуг, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі