У Локачинському районі військкомат вперто закриває очі на виняткові обставини хлопця

21-річного Володимира Михайлюка, що мешкає на хуторі неподалік села Війниця Локачинського району, знову вирішили забрати «в армію». Проти служби в лавах Збройних Сил хлопець не має нічого проти, але якщо він піде служити, то його сім’я залишиться на тривалий час без єдиного годувальника. На це чомусь вперто закривають очі представники влади та військовий комісар.

Про це пише Буг.

Брату Володимира потрібен постійний догляд. Також допомога і догляд потрібні бабусі, яка самостійно не може пересуватися. Доглядає сина та бабусю матір Володимира Людмила.

Розповідає, що і сама має вже давно проблеми зі здоров’ям, проте поки може, то справляється і не опускає рук, адже її підтримує син. Соцдопомоги брата та пенсії бабусі сім’ї не вистачає часто навіть на медикаменти, що вже говорити про інші потреби.

Саме тому після того, як закінчив Володимир-Волинський агротехнічний коледж, Володимир далі навчатися не пішов, а влаштувався на роботу. Інших варіантів не було, розповідає, адже не міг кинути маму, брата та бабусю виживати.

Він тепер – єдиний годувальник у родини, а також зв’язок зі світом, адже сам заробляє на хліб, купує його додому та виконує всю важку фізичну роботу. Справи йдуть важко, грошей не вистачає, доводиться брати кредити, щоб виживати.

Володимир розповідає, що навіть у такій ситуації у нього є надія, що буде краще, адже лише рік працює і навчився багато, впевнений, що зможе втримати на плечах родину. Але якщо його заберуть, то все звалиться в нікуди.

Майже рік пройшов з того часу, як Володимир офіційно став опікуном свого брата. Нагадаємо, без цього статусу хлопця “забирали” і минулого року. Проте офіційно, як виявилося, документу про опікунство недостатньо.

Так, 20-го жовтня хлопця знову змушували підписати повістку і грозилися забрати до війська вже за тиждень.

Людмила розповідає, що протягом року в їхній хаті не було представників влади чи призовної комісії, які би на власні очі побачили умови та ситуацію, у якій живе родина. Замість того, щоб діяти за законами моралі, в Локачинському військкоматі думають, як зробити так, аби її сина все ж таки відправити до армії, не дивлячись на обставини. Таким чином і заберуть в родини можливості для існування.

Вступилася за хлопця родичка сім’ї пані Ніна Музичук, яка намагається допомогти родині, адже не може дивитися на несправедливість. Розповідаючи, не може стримати сліз.

“Заява на відстрочку від війська була подана давно, але вони тягнули і дотягнули. Є судове рішення, Володимира призначено опікуном. Але 15 вересня знову покликали у військкомат, відправляють проходити медогляд. А він мав тільки написати заяву. Чому дитина має їздити п’ять разів туди-сюди, це немалий шмат дороги. Він міг за ці гроші 5 буханок хліба додому купити. Чому знаходять все нові можливості, щоб його забрати?”.

Після подій та розголосу ситуації річної давнини, говорять в родині, у військкоматі не те, що обурені, а шукають можливість будь-що “дістати” хлопця, адже мають на нього зуб. Пані Ніна розповіла про приклади такого надто упередженого ставлення.

Що робити в такій ситуації, в сім’ї не знають, тому і звернулися до журналістів, щоб про кричущу несправедливість почули, допомогли знайти вихід та врятувати сім’ю від занепаду.

Розділ новин: 

Коментарі

Володя, йди в армію, буде не просто, але час швидко пройде, станеш нормальним чоловіком!

Той факт, що служив чи не служив в армії, не може визначати так звану "нормальність" людини. І взагалі звідки взялася така "норма"?

З Вами згідний - не визначає, але дозволяє пройти шлях справжнього чоловіка, який буде вміти приймати рішення самостійно, адаптуватися в чоловічому колективі, без жіночих юбок... Може трохи грубо, але це моя чоловіча позиція! Шлях строкової армії сам пройшов достойно, а пішов тому, щоб мамі не було соромно за мене і щоб її не тривожили стервятники з воєнкомату... Маю масу прикладів хлопчиків, яких відмазили, а зараз вони не шанують своїх мам, п'ють і т.д. Є правда і позитивні приклади... Ви спитайте справжню думку Володі, щоб потім не жаліли... Я не знаю, чи пережив би сором публічності в такій ситуації, дівчата ж читають!.. Успіхів!

Коментарі