«У кожній букві і в кожному слові нашої мови зберігається генетичний код українців»

Пан Ружо Волосій з Нововолинська багато років досліджує історію походження українських слів і алфавіту.
Хто ми? Чиї ми діти? Якого ми роду? З того часу, як Україна стала незалежною, написані сотні сторінок, в яких історики прагнуть проникнути в глибину століть і дослідити витоки української нації. Думки, часто-густо суперечливі, стають підґрунтям для гострих диспутів. Та відповіді, виявляється, приховані в пам’яті самого народу. І серед простих українців зустрічаються люди, які власними зусиллями, опираючись на забутий досвід поколінь, намагаються відродити історію своєї нації, утаємничену у наших літерах та словах.
Пан Ружо Волосій (псевдонім героя публікації) завітав до редакції «Міста вечірнього». Народився він 1946 року в селі Литовеж Іваничівського району, після школи навчався у Нововолинському гірничому технікумі, а затим - у Донецькому політехнічному інституті. Уся 40-літня трудова біографія чоловіка пов’язана з шахтарською справою. Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, він несподівано знайшов для себе цікаве і дуже корисне захоплення – розкодовування українських слів і вивчення прадавньої культури українців.
- В основному, дослідження проводжу власними силами, - розповідає дослідник, - порівнюю, аналізую. Це дуже захоплює. Звичайно, користуюсь публікаціями, які зустрічаю у журналі «Регіон бандерівський», «Життєдайне джерело». Справжнім відкриттям для мене стала книга «Дев’ять молитов у серпні», автором якої є Костянтин Сушко, колишній директор заповідника «Хортиця». Ще в школі я любив історію, математику, фізику і вважаю, що саме ці предмети допомагають мені у дослідженнях.
Ружо Волосій прийшов до висновку, що центром прадавньої культури українців було Сонце, яке наші пращури називали Ра. Склад «ра» домінує у багатьох українських словах: культура, гаразд, добра, правда, брат, сестра, радість, прадід, краса, краля. Нарешті цей звук є головним і в назві нашої держави «Україна», тобто «земля Ра», а не ніяка «окраїна», як нас називали при радянській владі.
На другому місці стоїть склад «лю». Ми зустрічаємо його у словах «любов», «людина», «люлька (колиска)». Звук «лі» уособлює навколишнє середовище і рух людини в ньому: «ліс», «політ», «лінія», «літо (як рух часу)». Склад «ур» зустрічається в словах, які передають результат певної діяльності: «урок», «урожай», «урочистість».
- Найзагадковішім у нашій мові є склад «ло», - продовжує розповідь наш гість. -. Він передає енергію Сонця, енергію людського буття. Саме цей склад є присутнім в назві окремих частин тіла. Почнемо з самого слова «тіло». Це слово можна розшифрувати як «ти є ЛО», тобто ти є частинкою сонячної енергії. Далі у нас йде слово «лоб чи чоло», В слові «лоб» є частинка складу «бо», який символізує Божу силу. Саме через лоб людина отримує енергію Бога. Потім – «голова, горло, долоня». Помічаєте, що склад «ло» є присутнім у назвах тих частин тіла, через які людина отримує енергію. І, це й же склад «ло» присутній і назвах елементів побуту українців: «село», «солома», «рало», «сало». А чи помічали ви, що ніс має форму літери «л»? Недаремно ми говоримо: «Не вішай носа», тобто зберігай свою енергію, не втрачай її.
Але ж хрестовиною кожного слова є букви. В давній Європі, особливо у скандинавів, були в пошані руни, тобто знаки, які одночасно служили літерами і передавали певну енергетичну інформацію. Подібними знаками користувалися і прадавні українці. Так літера «б» символізувала самого Бога. Недаремно вона присутня в словах «небо», « борозна», «добро». Буква «в» передає прагнення людини до знань. Саме з цієї літери починаються слова «відати», «вісті», «вчити». Буква «і» - це літера єднання. Саме вона виступає в ролі найбільш вживаного сполучника. Цікаво, що «р» втілює сонячне проміння, а «ш» - це горизонт, безмежність простору. Літера «н» вміщує в собі певний негатив, оскільки втілює відсутність енергії. Недаремно вона є початковою в словах, які несуть в собі заперечення: «нема», «ненависть», «непотріб», «недоля». Проте найголовнішою в давньому алфавіті була літера «О». Це символ Сонячної системи. Буква « с» нагадує дугу від кола, а тому символізує сумнів, незавершеність. Саме з цієї літери розпочинається українське слово «суперечка». На думку нашого гостя, популярне нині слово «супер», яке ми вважаємо англійським, насправді є давньоукраїнським і означає того, хто виграв суперечку.
Звичайно, розмовляти на таку цікаву тему можна дуже довго, але час у гостя редакції був обмежений. Та головне – наш співбесідник розбудив зацікавленість своїм захопленням. Після зустрічі і сама захопилася «розкодовуванням» деяких слів. Так чомусь подумалось, що слово «діти» пішло від дієслова «радіти», тобто це радість, яку дарує батькам сам Ра. Склад «да» в старовину був знаком Дани – богині води. Є він у слові «правда», тобто, правда – це те, що не сховаєш у воді. Можливо, звідси і слово «дар» - тобто, те, що дається людині як свідчення щирого, правдивого ставлення до неї. Безумовно, це лише здогадки, але повірте, що робити подібні припущення досить цікаво і захоплююче.
- Кожен народ на Землі має свій генетичний код, - сказав на прощання Ружо Волосій. – У кожній букві і кожному слові нашої мови зберігається генетичний код українців. Пізнаючи цей код, ми відроджуємося, заново відкриваємо себе, свою культуру, своє національне єство. І зрештою, це просто дуже цікаво.
Антоніна Булавіна м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі