Творчість «волинського Фаберже» служитиме шляхетній справі – реабілітації інвалідів АТО

Перша моя зустріч з Анатолієм Бойком відбулася на занятті факультету журналістики Університету ІІІ віку. До нас завітав приємної зовнішності чоловік з лагідною посмішкою на устах. Насамперед гість зацікавив виробами із яєчної шкаралупи, які приніс із собою. Після огляду ми близько познайомилися з митцем.
Анатолій Бойко народився на Тернопільщині в селянській родині. З самого дитинства його приваблювали вироби народного мистецтва. Він сам не помітив, як звичайні гілочки, корінці у його руках перетворювалися на витвори. Пробував і малювати. Ось чому по закінченню школи щодо вибору майбутньої професії питання не виникало. Анатолій Бойко вступив і успішно закінчив Дубенське професійно-технічне училище за фахом «Різьбярство по дереву та художній дизайн». А далі чекала служба в армії, яка, за словами пана Анатолія, повернула його життя на 180 градусів. Доля привела в Нагорний Карабах, звідки повернувся покаліченим, інвалідом ІІ групи. Десять років довелося лікуватися і одночасно заробляти на життя. Опанував робітничі професії, їздив на заробітки до сусідніх держав, але про своє покликання не забував, постійно вдосконалював майстерність.
Цієї короткої розповіді про життя Анатолія Бойка вистачило для того, аби у мене виникло непоборне бажання ближче ознайомитися з його творчістю. Митець люб’язно погодився і запросив до своєї майстерні, яку йому виділила місцева влада на вулиці Ковельській, 79. У маленькій залі зібрані витвори всіх напрямків, творчості, які властиві Анатолієві Бойку: живопис, вишивка, в’язання, графіка, ліплення, різьба по дереву та бересті, ляльки-мотанки, вироби зі скла, яйця-писанки тощо. Пан Анатолій самотужки опрацював 18 видів народного мистецтва, розробив власні стилі, матеріали та техніку виконання. Між нами зав’язалася дружня розмова.
-У вас в родині хтось володів таким мистецьким даром?
-Мій талант від Бога та батьків. Фактично я – самоук. Коли побачу щось нове та цікаве для себе, не заспокоююсь, поки не втілю свій задум у виробі. Мій батько мав талант до копіювання робіт, але імпровізація йому не вдавалася.
-Як Ви опинилися у нашому місті?
-Зустрів у Тернополі свою половинку. Побравшись, переїхали до Володимира-Волинського, де проживала моя дружина. У нас двоє діточок: 14-річний син Дмитро та 8-річна донька Софійка.
-А як надалі розвивалася Ваша творчість?
-Довгий час довелося жити на скромну зарплату та пенсію. Якось побачив в Інтернеті виставку різьблених яєць. Загорівся опанувати цю техніку. Усі майстри такого виду творчості тримають у секреті свою техніку, адже різьблене яйце страуса коштує тисячу доларів. Це бізнес. Ось чому все довелося засвоювати самотужки. І мені вдалося розробити власну техніку різьби на яєчній шкаралупі. Окрім цього, додав різноманітні види оздоблення і ковку мідним та срібним дротом. Коли починаю роботу, у мене в голові вже чітко вимальовується образ кінцевого результату.
У грудні 2014 року Анатолій Бойко брав участь у Міжнародному фестивалі художньої творчості інвалідів «На крилах надії». Виставка робіт проходила у приміщенні Верховної Ради України. Пан Бойко на цій виставці посів І місце. А в листопаді 2015 року здобув звання рекордсмена як володар найбільшої колекції експонатів з яєчної шкаралупи, оздобленої металом. Його ім’я занесене у національний реєстр рекордів України. Роботи «волинського Фаберже» цінуються в Англії, Канаді, Іспанії, Польщі. На виручені гроші Анатолій Бойко придбав матеріали для нової мети – передати свої вміння талановитим дітям. І нині він створив невеличку школу, де безкоштовно займається з учнями. На своєму сайті Анатолій Ігорович проводить майстер-класи, надає консультації для інвалідів, які виявили бажання займатися цим мистецтвом. У планах – направити свою творчість на допомогу бійцям, які після участі в АТО стали інвалідами, адже Анатолій Бойко обраний заступником Волинської обласної організації інвалідів з роботи з інвалідами дитинства та АТО.
Побажаємо нашому уславленому митцю здоров’я та творчих успіхів на довгі роки життя.
Ніна Березіна, слухач факультету журналістики Університету ІІІ віку

Розділ новин: 

Коментарі