А ви знаєте, що талант має свій аромат. Так принаймні стверджують біоенергетики. Звичайно, мається на увазі не фізичний аромат. Це аромат фантазії, уяви, творчого злету. Чи вдавалося вам помічати, що творчі люди завжди добродушні, енергійні (навіть метушливі), не вміють довго ображатися. Вони, як квіти, завжди викликають приємне відчуття.
Навіть важко сказати, з якою квіткою для мене асоціювалася Олена Миколаївна Киця при нашому близькому знайомстві. До вестибулю Новововолинської школи мистецтв увійшла світлолиця білява жінка з приємною посмішкою на вустах. І чомусь відразу виникла асоціація з кульбабкою – провісницею весни. З перших слів близького знайомства з’явилося відчуття , що знаємо одне одного давно. Настільки багато тепла і сонця випромінювала Олена Миколаївна.
Народилася Олена Миколаївна 17 травня 1983 року в селі Старосілля на Іваничівщині, вже більше 2-х років працює викладачем Нововолинської школи мистецтв. Після навчання в Павлівській школі вступила до Волинського Державного університету імені Лесі Українки на факультет «Інститут мистецтв». Деякий час, оскільки навчалась заочно, працювала педагогом-організатором в рідній Павлівській школі, і вже з 2004 році готує майбутніх художників в школі мистецтв.
- У мене вже маса випускників, якими я пишаюся, - каже пані Олена, - це Анна Суліма, яка займається тату, Тетяна Поліщук і інші. Їх дуже багато. Звичайно, є мої випускники, котрі навчаються на інших факультетах, але створення картин залишається для них як захоплення, і вони завжди скидають мені свої роботи.
Олена Миколаївна вважає, що талант до малювання у неї генетичний, хоч художників у роду не було, але дідусь міг вистругати котика чи зайчика, чи качечку з простого буряка. Будучи школяркою, вона малювала залюбки, хоч в художній школі не навчалася, але вчителі часто влаштовували виставки робіт своєї талановитої учениці.
Робочий кабінет пані Олени повністю завішений картинами – роботами її учнів. Закінчивши школу мистецтв, вони отримують спеціальне свідоцтво. Випускні екзамени включають в себе рисунок, живопис, композицію і історію мистецтв. Далі випускники обирають свій напрямок у мистецтві: витинанка, аплікація, вишивка, робота по дереву. Техніки можна поєднувати.
Звичайно, у своїй творчій діяльності пані Олена користується досвідом відомих художників. Так, їй до вподоби творча палітра Сергія Антонюка, Алли Навроцької, яка є подругою нашої героїні. Щодо улюбленого сюжету, то художниця віддає перевагу фантазії, вигаданому, але позитивному і світлому світу. Вона вважає, що в наш час, коли світ можна увіковічити на фотографії, фантазія художника має велике значення. Він ніби показує світ по-іншому. Недаремно кажуть, що люди богеми бувають в тих вимірах, де не буває ніхто. До речі, до свого 40-річчя в місті була проведена персональна виставка пані Олени, де було виставлено 40 її робіт.
Мабуть, доленосним для пані Олени стала участь у Всеукраїнському проекті «Жива. Справжні історії кохання», в якому приймали участь дружини загиблих на війні. Цей проект уже втілювався в Києві, Дніпропетровську, у Львові. Щодо міст Волині, то Новововолинськ був першим, хто взяв участь у цьому проекті. Пані Олена займалася з групою жінок, яка складалася з семи учасниць. Більше як 40 робіт було виставлено в нещодавньому конкурсі, який проводився знову ж таки в Нововолинську. А зовсім недавно проводилася виставка в Іваничах, де приймали участь 4 жінки. На 28 червня планується виставка у Володимирі. Проектом опікується фонд «Сучасна Україна».
- У кожної жінки своя історія, своя нездійснена мрія, - ділиться пані Олена, - Ось чому цей проект є дуже корисним, оскільки повертає їх у спогади. Багато жінок у перший раз брали до рук пензля. Спочатку жіночки розгублюються, але потім пишаються тим, що змогли. Найбільш зворушує те, що ці жінки прагнуть навчитися жити заново, відродитися, знайти в собі сили для цього відродження, перемогти свій відчай.
Пані Олена демонструє роботи жінок з Іванич. Сюжети, в які вкладені їх мрії і сподівання, просто вражають. Молода жінка, яка залишилася сама з двома дітками, намалювала 8 пташечок, що символізують вісім років спільного життя. На іншій картині зображене подвір’я, вишня в саду і незримий господар над своїм обійстям. Зламана троянда в банці – спогад про коханого, який завжди дарував дружині квіти. Над морем світить розчервоніле сонце, з якого на хвилі дивиться чоловік. Жінка, котра створила цей малюнок, мріяла побувати разом з коханим в Криму, адже він ніколи не бачив моря.
Кілька слів про школу мистецтв у Нововолинську. Закладу приблизно 60 років. Спочатку це була музична школа, але тепер тут займаються і майбутні художники, і вокалісти, і любителі хореографії. На художньому відділенні працює 4 викладача, які навчають 160 учнів. Згідно нових програм навчання на художньому відділенні розпочинається не з п’ятого класу, як було колись, а з першого. Є базові і елементарні підрівні. Школу закінчують у віці 15-16 років. Відрадним є те, що учні відвідують школу мистецтв за власним бажанням, а не з примусу батьків.
Наша зустріч підійшла до кінця. Залишаючи школу мистецтв і прощаючись з Оленою Миколаївною, відчуваю аромат таланту. Це вічний запах весни, втіленої в композиції, в картини, в музику.
Коментарі