У час, коли більшість вірян продовжують ділитися з усіма радістю Світлого Христового Воскресіння, на п’ятнадцятий день, починаючи з Великодня (третя неділя), Церква згадує духовний подвиг жінок-мироносиць, які залишились вірними Ісусу Христу до кінця.
Коли Господь ходив з проповіддю, навколо нього завжди було багато людей. Деякі підходили, слухали й відходили. Але серед численного народу була група жінок, що відрізнялися від інших. Вони супроводжували Божественного Вчителя не тільки для того, щоб слухати Його Слово, але й з любов’ю служити Йому. Вони піклувалися про нічліг, їжу та пиття, «служили Йому з майна свого» (Лк. 8, 3).
Деяких з них ми знаємо на ім’я, проте більшість нам поіменно не відомі. Однак подвиг їхній нам, всім попереднім і наступним поколінням, відомий дуже добре: їхня любов до Господа була довершеною, так що навіть і після смерті тілесної вони не покинули Його.
Євангеліє розповідає нам, як рано-вранці жінки прийшли до гробу Христа, але побачили відвалений камінь, ангела, що сидів на ньому, і тіла Ісусового у гробі не було. Таким чином вони стали одними з перших свідків Воскресіння Ісусового. Однак вони йшли не до прославленого Воскреслого Христа Бога, а до спаплюженого і страченого Ісуса, вони бігли з посудиною мира для того, щоб ще раз намастити Його тіло. Саме в цій посудині мира, у цьому душевному пориві, у цій любові й полягає усе служіння жінки. Тому в це церковне жіноче свято прийнято вітати своїх близьких жінок – дружин, матерів, сестер. Жінки-мироносиці являють собою приклад істинної жертовної любові та самовідданого служіння Господу. Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок, християнський жіночий день. Кожна жінка землі є прообразом однієї з жінок-мироносиць: вона несе мир світові, своїй родині, домівці, народжує дітей, є опорою чоловікові.
Отець Юрій Кривіцький, настоятель церкви святого великомученика і цілителя Пантелеймона УПЦ КП
Коментарі