Треба думати про здоров’я нації

- Ускладнення після щеплень – це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікарська комісія вирішує, чому так вийшло і що робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо так, то яким препаратом і від яких хвороб. У нас же ті, хто захворів, зазвичай біжать в аптеку і скуповують гори ліків, включаючи даремні при лікуванні вірусних інфекцій антибіотики або стимулятори імунітету, ефективність яких – з області психотерапії. Є і поборники народних засобів. Люди не знають, що від вірусного захворювання ліків з доведеною профілактичною ефективністю не існує. Але про це не пишуть на біг-бордах, там замість важливої інформації тільки тупі політичні гасла. А треба думати про здоров’я нації. А думати особливо нікому – у нас досі не можуть розробити санітарно-гігієнічні норми для дитсадків, і, як з’ясувалося, навіть в Інституті гігієни не цілком розуміють, що таке вологість повітря, як вона регулюється і як впливає на захворюваність.
Що стосується вакцин, то кожна з них має свої строго конкретні показання, протипоказання і терміни застосування, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом’язево, підшкірно і т.д.). На кожну вакцину організм реагує по-різному. У деяких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших – необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова – вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації – домогтися вироблення специфічних антитіл у кількості, достатній для профілактики конкретної хвороби. Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово знижується, і необхідні повторні введення для їхньої підтримки. Ось ці повторні введення вакцини і є ревакцинація. Згаданий уже мною вираз «реагує по-різному» відноситься не лише до якості та термінів формування імунітету, але і безпосередньо до відповідних реакцій організму дитини, які і лікарі, і батьки можуть безпосередньо спостерігати (порушення загального стану підвищення температури тіла і т. д.). Виразність і ймовірність цих реакцій визначаються трьома факторами: перший – здоров’я конкретної щепленої дитини, другий – якість і властивості конкретної вакцини. Всі вакцини, дозволені до застосування (сертифіковані) Всесвітньою організацією охорони здоров’я, мають високу профілактичну ефективність, і немає серед них жодної свідомо поганої і неякісної. Проте вакцини різних виробників можуть вміщати різні дози антигенів, відрізнятися ступенем очищення, за виглядом консервуючих субстанцій, що використовуються. Крім того, вакцини, призначені для профілактики однієї і тієї ж хвороби, можуть відрізнятися одна від одної. Наприклад, можуть являти собою препарат, створений на основі живого, але ослабленого мікроба, або препарат на основі мікроба вбитого (або навіть частини цього вбитого мікроба). Зрозуміло, що якщо мікроб, хоч і ослаблений, але живий, завжди є ймовірність розвитку хвороби (тієї самої, від якої і робили щеплення), а з убитим мікробом такої ймовірності немає. Третій фактор – дії медичних працівників. Вакцинація – це не рядовий стандартний процес, за принципом «у три місяці всіх вколоти», а індивідуальні, абсолютно конкретні і дуже відповідальні дії, які конкретний лікар здійснює щодо конкретної дитини. І дії ці зовсім не такі прості, як може здатися на перший погляд. Необхідно оцінити стан здоров’я дитини, підібрати потрібний препарат, дати рідним малюка чіткі і доступні рекомендації щодо того, як підготувати дитину до щеплення і як поводитися з нею після нього (харчування, питво, повітря, гуляння, купання, ліки). А ще дуже важливо скрупульозно дотримуватися безлічі тонкощів: як правильно зберігати вакцину, як перед використанням нагріти, в яке місц е зробити укол тощо. Тепер кілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.

Розділ новин: 

Коментарі